«Безголові» міста. Як живеться громадам із тимчасовим керівництвом?

Після Революції Гідності нашою країною прокотилась хвиля відставок міських голів. В одних містах (Черкаси, Суми) вони одразу ж були переобрані, в інших (Житомир, Дніпропетровськ, Кіровоград тощо) – тимчасові керівники залишились чекати чергових місцевих виборів. Але стабільною і злагодженою їх роботу навряд чи можна назвати, адже депутатський корпус ніде не змінювався. 

 

Я не говоритиму про Донбас – там дещо інша ситуація, адже діють військово-цивільні адміністрації, бо більшість посадовців органів місцевого самоврядування або воюють на боці сепаратистів і росіян, або просто втекли і переховуються. Мова піде переважно про Центральну Україну.

 

Отже, переважно ворожа більшість у міськрадах – це не головна проблема тимчасових керівників. Найбільша проблема – у психологічному аспекті. Виконуючі обов’язки морально не готувались до таких відповідальних посад. Вони не мають програми дій, не мають жодних моральних зобов’язань перед виборцем, не мають впевненості, що зможуть втримати крісло і після виборів.

 

Всі ці фактори мотивують «тимчасових» не до ефективної роботи, а до ефективного дерибану всього, до чого дотягнеться рука.

Це об’єктивні психологічні фактори, які варто враховувати, оцінюючи роботу таких керівників. У когось вони проявляться повною мірою, у когось – частково, а хтось зможе стримати їх розвиток і піде зовсім іншим шляхом. Однак для того, щоб це сталось, також мають бути передумови. Але я відволікся. Отож, міста без повноцінних мерів.


Житомир. Міського голову, регіонала Володимира Дебоя, відправили у відставку одразу ж після революції. Замість нього керівництво містом взяла на себе секретар міськради, Любов Цимбалюк, обрана депутатом по мажоритарному округу від Батьківщини. Крісло секретаря вона отримала ще за рік до революційних подій внаслідок конфлікту між провладними групами міста. Вона вважалась компромісною фігурою, рівновіддаленою від основних груп впливу. Нині вона зуміла домовитись із новими групами впливу, залишившись на посаді.


Дніпропетровськ. За останній рік Дніпропетровськ встиг змінити двох керівників. Міський голова Іван Куліченко, обравшись до Верховної Ради, склав свої повноваження. Виконувати його обов’язки почав секретар міськради, регіонал Максим Романенко, однак це тривало не довго. Увійшовши у конфлікт із тодішнім головою ОДА Коломойським та його командою, Романенка вже у березні цього року зняли з посади за підозру в корупції. Замість нього призначили екс-батьківщинівку, досвідчену чиновницю Галину Булавко. 

Кіровоград. Регіонал Олександр Саінсус після революційних подій двічі писав заяву про складання повноважень міського голови, і затвердили її лише з другої спроби. А от секретаря міськради змінили одразу. Регіонала Волкова замінили батьківщинівцем Марковським. Він зумів переформатувати більшість під себе, розколовши колись монолітну фракцію регіоналів і домовившись про співпрацю з однією з груп.

Хмельницький. Аналогічно з Дніпропетровськом, колишній міський голова Сергій Мельник був обраний депутатом Верховної Ради України від БПП, хоч мером Хмельницького був обраний від Батьківщини. Перед своїм обранням йому вдалось проштовхнути на секретаря міськради батьківщинівця Костянтина Чернилевського, який наразі і виконує обов’язки міського голови.


Вінниця. Після обрання Володимира Гройсмана на посаду голови ВРУ, останній був, зрештою, змушений таки скласти свої мерські повноваження (до того, будучи Міністром, він цього чомусь не робив), проте це принципово нічого не змінило. Посаду зайняла надійна людина з його ж команди – Сергій Моргунов. Тобто, він просто продовжив реалізацію програми і політики свого попередника. Його головна вада – він «не Джеймс Бонд», не Гройсман, себто.

 

У Києві, Сумах, Миколаєві, Херсоні, Чернівцях, Одесі, Ужгороді перевибори міських голів відбулись у 2014 році після «революційних» відставок. Дехто стартував з позиції в.о., дехто підтвердив наявні повноваження, обравшись мером повторно. Однак, всі вони також розуміють тимчасовість свого становища, адже чергові вибори відбудуться дуже скоро.

Цікава ситуація в Черкасах. Там мером вдруге обрався Сергій Одарич, і вдруге опинився під загрозою повторної відставки. Депутатський корпус не бажає працювати з ним.

 

Тимчасові керівники пасуть задніх і по кількості обіцяного, і по кількості виконаного. Так, на сайті «Слово і діло» громадські активісти спробували зібрати обіцянки політиків та оцінити рівень їх виконання. Серед виконуючих обов’язки жодної інформації немає по останній міській керівниці – Галині Булавці, у неї одні нулі. Серед решти найбільше обіцянок встиг зробити Марковський (34). За ним ідуть Моргунов (31), Чернилевський (21) та Цимбалюк (7).

 

Моргунов має найбільшу кількість виконаних обіцянок (13). 9-ть обіцянок виконав Марковський, 2 – Цимбалюк та 1 – Чернилевський. З невиконаних – лише одна у Марковського, і лише у нього аж 3%(!) відповідальності. Решта обіцянок вважаються такими, що перебувають в процесі виконання. Це просто смішні показники.

 

На що сподіваються тимчасові мери? Чи планують балотуватись? З чим збираються йти до людей?

 

Якщо вони сподіваються стати справжніми міськими головами, виборчі штаби необхідно розгортати вже сьогодні, вже сьогодні формувати команди з професійних людей, вже сьогодні презентувати громаді своє бачення розвитку міста. Але цього, поки що, не відбувається…

 

Дмитро Сінченко, для Всеукраїнської щоденної газети "День"

Оставить комментарий

Комментарии: 0
аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!