Наздоганяти Європу, чи випереджати світ? Частина 2-га. Управління і економіка

Продовження. Початок тут.

 

Третя риса, притаманна всім державам ЄС – це складна бюрократична система і достойна, однак невисока (порівняно з топ-менеджерами бізнес-стуктур) оплата праці чиновників. Завдяки цим двом факторам державний менеджмент завжди програє управлінцям корпорацій. На державну службу йдуть менш успішні керівники, яких не взяли працювати у відомі компанії, вони мають нижчий фаховий рівень, отримують менші зарплати, мають меншу мотивацію до якісної роботи. Ба більше, чиновникам доводиться долати у собі спокуси до корупційних дій, і далеко не всім це вдається зробити.

 

Бюрократична система європейських держав передбачає складні процедури ухвалення рішень, тому втрачається їх оперативність. Вони, на відміну від бізнес-структур, не мають простору для творчості, і змушені чітко дотримуватись прописаних інструкцій.

 

В цьому вони відрізняються і від українських бюрократів, які, хоч і мають в рази складніші та безпідставно зарегульовані процедури, однак самі ж їх переважно не дотримуються. У Європі звикли виконувати всі інструкції до найменших дрібниць.

Сьогодні європейська бюрократія може стати загрозою існування держав Євросоюзу, у разі, якщо Росії надумається розпочати Третю світову війну. Управлінська система останньої передбачає миттєве ухвалення будь-яких рішень і миттєву їх реалізацію.

Який рецепт може вирішити зазначені проблеми євробюрократії? Поєднання управлінської моделі держав і корпорацій. Корпоративна система управління і залежність доходів від результатів роботи. Чітка місія, мета та стратегія державної політики.


Президент має очолювати виконавчу гілку влади – Уряд, і йти на вибори з детальною програмою дій на 5 років – із зазначенням завдань, засобів їх досягнення, очікуваних результатів, показників, часових рамок кожного кроку. На всі посади в Уряді має бути готова команда виконавців, яка має обиратись разом із Президентом та його Програмою. Після виборів, Програма автоматично має набувати статусу Закону, і щороку Президент і Уряд мають звітувати про результати її виконання.


Це заощадить час на створення коаліцій, поділ портфелів, написання коаліційних угод та урядових програм. Водночас, виборча кампанія інтелектуалізується, адже доведеться писати детальні програми і вести професійні дискусії не лише лідерам команд, але і профільним спеціалістам, що, в перспективі, очолять Міністерства.


За незадовільне виконання (недосягнення очікуваних показників без поважних причин) Програми одразу прийматимуться кадрові рішення – або відставка відповідного Міністра, або самого Президента. Оцінка виконання програми має відбуватись щороку у вигляді детальних звітів кожного Міністра і самого Президента. 

Держава повинна мати чітко окреслені місію, мету та стратегію на найближчі 50 років. Місія і мета мають бути внесені до Конституції, як це зробила, наприклад, Швейцарія. Стратегія має бути затверджена окремим документом на загальнодержавному он-лайн референдумі і переглядатись не частіше, ніж раз на 10 років. Всі передвиборчі програми мають сприяти її виконанню.


Керівники держави повинні мати достатню мотивацію для своєї ефективної роботи на благо держави. Свою винагороду вони повинні одразу прописувати у власній передвиборчій програмі, разом із показниками її виконання. Лише в разі ефективної роботи управлінець заслуговує на винагороду. Звісно, вона може бути досить великою – у вигляді відсотків від збільшення доходів держави.


А щоб у державних управлінців не виникало спокуси збільшувати доходи держави за рахунок постійного збільшення поборів з громадян – податкову систему необхідно максимально спростити, а податкове навантаження – скоротити. Отже, про бюджетну і податкову системи.


Податкова та бюджетна системи більшості європейських держав – соціально спрямовані. Високе соціальне навантаження на бюджети змушує державу збирати високі податки. Цей факт, однак, призводить до розвитку патерналістських настроїв, адже, наприклад, допомога по безробіттю дозволяє громадянам тривалий час не працювати, що не рідко призводить до зловживань.


Високі податки не дозволяють підприємствам вкладати достатні ресурси у розвиток та інновації, внаслідок чого з часом починається їх застій та втрата конкурентоспроможності. 

В Україні також держава декларує соціальну спрямованість, для чого змушує бізнес платити надмірно високі податки за складними процедурами або дещо нижчі хабарі за простими схемами. При цьому соціальні виплати знаходяться на досить низькому рівні. Соціальне навантаження на бюджет йде переважно через неефективну систему пільг.


В той же час, чим простіший державний механізм – тим простіше його контролювати і тим більшою може бути кількість контролерів.


Я пропоную запровадити в Україні податкову систему «Десятина». Два основних правила, яким відповідає нова економічна система:

  1. Простота. Взаємозв’язки, максимально прозорі і зрозумілі для всіх.
  2. Ефективність. В найкоротший термін система приносить плоди.

Кожен громадянин або родина (перший рівень системи) відраховує 10% від свого доходу за місцем свого проживання на рахунок первинної одиниці місцевого самоврядування - громади (другий рівень системи). Кожна родина (або громадянин без родини) веде родинну бухгалтерію, і самостійно перевіряє правильність стягнення податків відповідно до наявних розрахункових документів.

Всі кошти, зібрані з жителів кожної громади, залишають в її розпорядженні, за виключенням 10% від всіх зібраних коштів. Ці 10% коштів передаються на вищий рівень – округ. Округи відраховують 10% у бюджет краю, а край, за таким же принципом – державі.


При цьому будь-які інші податки, митні збори та дозвільні системи скасовуються. Бізнес отримує максимальну свободу дій. Органи державної влади зацікавлені у збільшенні легальних доходів громадян, адже пропорційно від цього зростають і їхні доходи. Податкова служба втратить рекетирські функції і займатиметься більше аудитом, аби сприяти бізнесу у збільшенні його доходу і, тим самим, податкових надходжень держави.


Соціальними питаннями мають займатись приватні страхові компанії та благодійні організації. Громадяни повинні самостійно вирішувати, яку частину власного доходу вони виділятимуть на страхування і на підтримку малозабезпечених, і чи виділятимуть взагалі.


Переваги моделі:

  1. Вона проста. Система сплати податків і розрахунку видатків зрозуміла всім. Відповідно, буде прийнята та, найголовніше, буде виконуватись.
  2. Зникає база для корупції та тіньової економіки – все просто і зрозуміло. До того ж, система влади свідомо буде йти до оптимізації видатків, адже все на поверхні, вкрасти – неможливо. Вигідніше – ефективно працювати.
  3. Багаторазово збільшується і ініціатива, і відповідальність кожної людини. Всі стають потрібними. Кожен знаходить своє місце. І ніхто не зможе необґрунтовано завищувати в вартості результати своєї праці.
  4. Фінансова піраміда, яка сьогодні стоїть знизу на своїй верхівці, а тому і нестійка, перевертається, і стає, як треба, широкою своєю основою донизу (фізичні особи – перший рівень), а верхівкою (державний рівень виконавчої влади) – доверху. А тому, і стояти буде не одне тисячоліття.

Далі буде…


Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива «Рух Державотворців», для "ЛБ"

Оставить комментарий

Комментарии: 0
аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!