Карта без Криму, або Чого вчать наших дітей?

Одного прекрасного, теплого літнього дня, забираючи свого сина з дошкільного закладу, як завжди, почав розпитувати його про заняття, про те, що вони робили, чим грались, чого навчились. Синок похвалився зробленою ним картою України. На роздруківку карти формату А4 дітки клеїли назви обласних центрів.


На карті чогось бракувало… «Так, - думав я, - чомусь не всі обласні центри позначені, немає Хмельницького, Франківська, варто буде доклеїти. Але все одно – щось тут не те…» І тут до мене нарешті дійшло – Україна на карті була без Криму.


Про те, що діти того тижня мали вивчати карту України, я знав ще з понеділка. Пам’ятаю, одразу тоді подумав: «Як добре, що наших дітей вчать любити свою країну ще з малечку»… бо моє покоління в дитинстві вчили любити зовсім іншу державу – жорстоку і чужу. А після розвалу радянської імперії зла нас вчили не так любити, як ненавидіти. Ненавидіти нашу державну незалежність, на яку більшість вчителів, більшість батьків та й загалом, дорослих, покладали відповідальність за всі негаразди оточуючої дійсності.

Нам ніхто до пуття не пояснював, що таке Україна, що означає Свобода, Демократія, Нація… Ми, діти Чорнобиля, Перебудови та лихих 90-х, вчились виживати. Ми навчились любити свою країну по-своєму, всупереч ностальгії за совком старших поколінь. І навчились цьому далеко не всі. Хтось навчився любити нині ворожу країну-сусіда, і пішов за неї воювати, вбиваючи своїх колишніх друзів, сусідів, родичів…


З переляканих обличь виховательок я зрозумів – вони готувались до того, що мені може не сподобатись побачене. Вони читали мої статті, знали про мої погляди та позицію, тому боялись моєї реакції. Помітивши, як змінилось моє обличчя, вони почали робити якісь незграбні спроби все пояснити: нібито, це вже так виглядає нова карта нашої держави, нібито їхні знайомі учасники АТО пояснили їм, що Крим ми більше ніколи не повернемо, тому дітей вже зараз варто до цього готувати, щоб «не травмувати», нібито в інтернеті можна тепер скачати лише таку карту… і тому подібну маячню.


Чому ж це сталось на справді? Вони сепаратистки? Підтримують РФ? Та ніби не схоже. Заняття вони вели виключно українською (в Кіровограді ж можливі варіанти), вчили наш гімн, і, як могли, запевняли мене у своїй любові до нашої держави.


Мені здається, причина в іншому. Люди, які сьогодні розповідають про те, що Крим і Донбас назавжди став російським, ще два роки тому були впевнені, що Янукович буде правити вічно. Що тут казати. Малодушність, помножена на погану поінформованість - не найкращий рецепт для прийняття правильних рішень.

Не знаю, чи повідомляти про цей випадок в СБУ. Вони дійсно гарні вихователі. Я не думаю, що вони свідомо пропагували порушення територіальної цілісності нашої держави. Тут проблема глибша – це сигнал для ідеологів нашої держави (СБУ, Мінкульту, Міносвіти, Мінмолоді, Мінінформації тощо).


Цей випадок, на ряду з небажанням виконувати декомунізаційні закони або бажанням значної частини кіровоградців перейменувати місто на Єлисаветград, з відвідуванням церков УПЦ МП більшістю населення нашого міста, з продовженням процесів русифікації, можна назвати симптомами національної шизофренії.


Але найбільше мене вразило те, що я виявився єдиним, кому не сподобалась ця карта. Іншим батькам, виходить, було байдуже. Або, навпаки, вони підтримували анексію українського Криму і, можливо, навіть не проти були б приєднатись до Росії. Або просто боялись щось заперечити чи зауважити.


Рівень «ватності» нашого суспільства, схоже, значно вище, ніж ми думаємо…


Дмитро Сінченко, для Всеукраїнської щоденної газети "День"

Оставить комментарий

Комментарии: 5
  • #1

    Анатолий (Пятница, 07 Август 2015 19:11)

    Не тебе и не таким как ты решать как называть славный город на берегу Ингула!

  • #2

    Дмитро Сінченко (Суббота, 08 Август 2015 08:16)

    Звісно. На щастя, такі, як ти, також не матимуть жодного стосунку до цього процесу. Доля назви міста вирішуватиметься в приміщенні Верховної Ради, і депутати прийматимуть рішення на основі рекомендацій Інституту національної пам'яті.

  • #3

    Виктор Александрович (Воскресенье, 16 Август 2015 14:39)

    У СССР гораздо больше будущего, чем кажется нацистам-власовцам России и нацистам-бендеровцам Украины. Давайте давайте антикоммунизацию. Больше злите Коммунистов. Сильнее сообщайте о том, что Мы прошлое. Ведь будущее у Нас есть, и вы это знаете.

    Особо забавно Коммунистам наблюдать за тем, как нацисты рассуждают о том, что Коммунисты в прошлом, даже не подозревая о том, что рядом есть несколько Коммунистов! =)))

    Придёт время поднять алый флаг и Мы победим! А пока, продолжайте свои нацистские потуги.

  • #4

    Володимир (Воскресенье, 16 Август 2015 23:13)

    Дійсно, вчитилі не праві, навчаючи діточок не розповідають правду про те, що Крим український і, що тимчасово анексований державою сусідом-агресором.

  • #5

    Al (Пятница, 02 Октябрь 2015 13:37)

    "Не знаю, чи повідомляти про цей випадок в СБУ". Дмитро, ви розумієте, що станете банальним совковим стукачем після цього? Яке СБУ? Наразі це лише репресивний апарат, з яким не те, що націоналіст, а просто нормальна людина зв'язуватися не буде, тим більше з таких питань.

аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!