Революція змісту

Ця стаття була написана 21-го листопада 2013 року, однак, через відомі події, тимчасово втратила актуальність. Нині я її дещо відредагував – і вона знову відображає дійсність. Отже, трішки більше, ніж 9-ть років тому сталась визначна історична подія як у моєму житті, так і в житті цілої країни – Помаранчева революція.

 

Сьогодні її оцінюють по різному. Хтось повністю розчарувався і воліє навіть не згадувати про неї. Хтось відчуває ностальгію і поринає у світлі спогади. Хтось відверто жалкує про свою участь в тих подіях, а хтось навпаки – про свою неучасть. Хтось знову вийшов на Майдан, аби її повторити, а хтось – аби завадити її повторенню.

 

Однак двічі в одну річку не ввійдеш. І якщо тоді ми зазнали поразки, то сьогодні головне винести правильний урок. Розібратись у головному питанні: «Чому?».

 

Я ні в якому разі не шкодую про свій вчинок далекого 2004-го. І сьогодні, знаючи про результати тієї революції, я все одно вийшов би на Майдан. Як вийшов і продовжую виходити нині.

Україні конче потрібен той досвід. Навіть негативний. Власне, для мене все почалось задовго до 22 листопада. Я агітував за Ющенка, захищав голоси на виборчій дільниці, ліпив «зарази» на «ворожій» агітації, проводив «смугасті рейси» (флеш-моби у смугастих шапках, коли група людей несподівано починала ходити по колу у смугастих «арештантських» шапочках, заклавши руки за спину, і вигукувати, що наш президент – ЗЕК, валюта – чай і цигарки тощо) у містах східної України, після чого тікав від міліції і «братків» (яких сьогодні називають «тітушками»)… Я мандрував різними містами, ночував на зйомних квартирах або і просто на підлозі офісів, обмальовував стіни гаслами і танцював під улюблену музику на мітингах…

 

Я був одним із мешканців першого наметового містечка у Києві – на Контрактовій площі. Сьогодні там стоїть пам’ятний знак «Майдан – початок».

 

Тепер не все так однозначно. Деякі колишні лідери і активісти тієї революції стали на службу до президента Януковича, деякі відійшли від активної політичної діяльності, деякі опинились за гратами, деякі втекли за кордон, деякі зійшли на маргінеси української політики… аби сьогодні знову про себе гучно нагадати.

 

Деякі ж тодішні регіонали, а то і братки, які ловили на вулицях помаранчевих активістів, стріляли на дільницях, фальсифікували голоси виборців, сьогодні вдають (хоча, мо, і справді їхня свідомість змінилась?) із себе найрадикальнішу і найжорсткішу опозицію.

 

Чому так? І у чомутоді була найбільша наша помилка?

 

На моє переконання – у надмірній персоналізації виборів та «вождизмі» політики. Ми кричали «Так – Ющенко!», не замислюючись над тим, що він має зробити на посаді президента. Ми вважали, що він краще знає. А він знав рівно стільки, скільки знали ми. Він вважав, що на місці якось зорієнтується. Бо він – звичайна смертна людина, що волею випадку стала на чолі народних сподівань.

 

Ми ставились до нього, як до месії, а варто було ставитись як до найманого працівника.

А що стається тоді, коли найняти прораба, оформити, платити зарплату, надати йому будматеріали, кошти, ресурси, але не дати йому плану робіт і проекту будинку? Він все одно починає будувати будинок. Але не нам, а собі.

 

Це і сталось в Україні. Та й не лише у 2004-му. Фактично, так було завжди. Так може статись і сьогодні. Та я не хочу, щоб так було і надалі.

 

Тому сьогодні питання прізвища «прораба» для мене другорядне. Бо першочергово необхідно визначитись із «планом робіт» та «проектом будинку».

 

У такому разі, перевагу необхідно надати не зовнішньому зображенню бажаної будівлі, не яскравій картинці, а «сірим» кресленням, схемам і детальним (хоч для когось і нудним) розрахункам.

 

А вже після цього необхідно підбирати команду виконавців роботи. Не прізвище єдиного керівника, а саме всю команду, з розподілом функцій та обов’язків, і з детальними резюме.

Чи запропонує нам таке хоча б один із майбутніх кандидатів?Одне я знаю напевне – за гарну зовнішню картинку я більше не веду боротьби. Мені потрібен зміст.

 

Україні потрібна революція змісту!

 

 

Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива «Рух Державотворців»

Оставить комментарий

Комментарии: 8
  • #1

    Viter (Воскресенье, 26 Январь 2014 22:43)

    Діма, пафос, це дуже добре, красиві і правильні слова, також. Але...Мірилом усього має бути дія, зреалізована у конкретних справах, не словах, а саме справах. Я завжди говорю-покажи. Покажи, що ти змайстрував, збудував, покращив, здобув, і не тільки для себе. Фраза:"І тоді ми зазнали поразки",-дуже не подобається. Хто зазнав поразки? Хто працював на Україну не за якісь меркантильні речі, а як українець і патріот, той так і працює. За своїми внутрішніми переконаннями. А хто скакав як цап від однієї годівнички до іншої, той по життю так цапом і залишиться. Тільки сьогодні в Україні починає народжуватися громадянське суспільство. І саме Вам, молодим, треба навчитись будувати суспільство свідомих, вільних, інтелектуальних громадян, здатних боронити свої права і свободи. Озирнись навкруги. Скільки ще поряд з нами тих, хто за "20 копійок" здатні і себе і душу свою продати. Приклад, сайт Журналісти Кіровоградщини (Алех Рихліцький і такі як він-псота). Тому, не говорити, а діяти. Не тільки надавати пропозиції, а і втілювати в життя. І тоді ми будемо ПЕРЕМОЖЦЯМИ!

  • #2

    Василь (Понедельник, 27 Январь 2014 03:14)

    Пане Дмитре! Емоції та поспішність у висновках без докладного аналізу явищ на основі не емоцій, припущень, здогалок - помилковий у своїй суті, адже він суб"єктивний, а не об"єктивний, відтак дуже часто помилковий, хоча і грунтується на патріотичних пориваннях.

  • #3

    Олексій (Понедельник, 27 Январь 2014 08:03)

    Прочитав Вашу статтю, Дмитре. Знайшов у ній чимало такого, що варте уваги, повчального. По-перше, Ви абсолютно правильно говорите про "месію", "зміст", про наші помилки. Чому правильно? А тому, що державу будують не лише президенти і не в першу чергу вони. Державу будує нація. На жаль, століття колоніального ярма, в якому жила Україна, сформувала в переважної більшости українців бажання і потребу якнайшвидше звільнитися нього. Звільнитися якнайшвидше. Звідси - чекання месії, звідси усі сподівання на нього, адже він усе і абсолютно правильно має зробити вже сьогодні ( пригадайте, як це спритно використав Янукович, обіцяючи зробити життя кращим вже сьогодні і цим виборці нічим не відрізнялися від нього самого. такого ж самого чекали і від В,Ющенка - "бандити сидітимуть в тюрмах", відтак і виборці Ющенка були такі ж самі, як і виборці Януковича: прийде месія і все зробить для нас). Такого месію шукали в образі Капельман-Тимошенко. Такого месію, правда уже в меншій мірі, вбачали на виборах то в Яценюкові, то в Тягнибокові, то в Кличку. Але Українська Національна Революція вносить свої зміни в цю свідомість мас. Отже, Ви говорите про те, що Українська Національна Революція - це досвід, нехай і гіркий. Вітаю Вас з цим своєрідним відкриттям у нашому поступі і прошу всіх учасників обговорення поставленої Дмитром проблеми, грунтувати всі свої судження на основі цього висновку як одній з основоположних підстав формування національної свідомости сучасних українців, як однієї з основоположних підстав нашого національного поступування. По-перше, діалектика становлення українського суспільства йде по висхідній. І саме завдяки досвіду. З цієї точки зору звернемося до уроків Помаранчевої революції (докладніше читай мої, тобто О.Вертія, статті про Шевченка, Франка, духовні виміри української національної ідеї, Г Нудьгу, Помаранчеву революцію та революцію на сучасному етапі, а також розвідки Я.Трінчука "Хто ми?" та його нариси про долю гетьманів І.Виговського і П.Дорошенка в Інтернет-бібліотеці "Український центр"). Її досвід - двовимірний і вельми повчальний. Тут з Вами, пане Дмитре, цілком і повністю погоджуюся в тому, що Ви дійшли правильних висновків не лише про помилки Ющенка, а й помилки нас самих, виборців у його обожнюванні. Відтак одурманені юдобільшовицькою пропагандою, затуманені християнством та християнською етикою, прилучили Ющенка до "зрадників" українського народу Мазепи, Петлюри, Бандери і стали під проводом яценюків, тягнибоків та кличків боротися за звільнення Капельман-Тимошенко, награбовані нею у нас гроші, непростимі злочини проти українського народу ставити вище справді-таки патріотичних поривань Ющенка. Політологам, інтелігенції взагалі потрібно б допомагати Ющенкові будувати українську державу на підставах української націократії, суть якої в тому, що не партії, а держава є основою державного будівництва, що до крівництва державою обирають не шуфричів, шульгів чи медуниць, а тих, хто у своїй діяльности досяг високих результатів на користь народу, підніс рівень його економічного, духовного і т.д.життя.
    Отже, підсумовуючи сказане паном Дмитром та автором цих думок і пропозицій, скажемо 1) досвід - це уміння, образно кажучи, навчитися відрізняти зерно від полови. У даному разі ми маємо зрозуміти дуже складне становище В.Ющенка, зумовлене як його особистими, так і нашими слабостями та помилками.І тут Ваш висновок, дорогий пане Дмитре, абсолютно точний і обгрунтований: Ющенко такий самий як і ми. додам лише: і він і ми - наслідок колоніального становища України, і він і ми - не банда Януковича, не капельмано-тимошенки, яценюки, турчинови, порошенки та їм подібні, а українські патріоти зі своїми сильними і слабкими сторонами, Ющенко - не месія, а ми не віруючі у свого месію Ісуса Христа чи когось подібного. Ми - нащадки українського козацтва, Героїв Крут, вояків і воячок ОУН і УПА. Об"єднуймося на цьому грунті,на цьому грунті разом з В.Ющенком, бо ж іншого справді українського провідника ми не висунули, формуймо не декларативну, кар"єристську, а справжню,національно свідому провідну верству і йдімо за нею. Історичне призначення Вашого покоління, пане Дмитре, у цьому поступі української нації не просто винятково важливе, а визначальне. То ж будьмо мудрими, виваженими, розсудливим і далекоглядними. Поспішаймо повільно, казали древні. З повагою - О.Вертій.

  • #4

    Вытер (Понедельник, 27 Январь 2014 12:27)

    Перепрошую за неточнысть, читати прошу не "журналысти Кыровоградщини", а "За Кыровоград"

  • #5

    Андрій (Понедельник, 27 Январь 2014 14:55)

    Автор і коментатори нічого, як завжди, не пропонують.

  • #6

    Дмитро Сінченко (Понедельник, 27 Январь 2014 15:08)

    Андрію - автор вже запропонував у своїх попередніх статтях. Зверніть увагу на статтю "Модель нової України, або пересядемо з лісапета на реактивний літак".

  • #7

    Олексій (Понедельник, 27 Январь 2014 16:28)

    Автор і коментатори нічого не пропонують? Це як для кого. Пан Дмитро чітко і ясно вказує, що розв"язання проблем лежить у площині переходу від бездумного, огульного критиканства до дій на підставах вдумливого аналізу процесів і явищ, діяльности наших політиків, на основі ДОСВІДУ Національно-Визвольних Змагань українського народу в минулому і тепер. А цей досвід дає усі підстави для висновку: у нас немає національно свідомої провідної верстви і її потрібно формувати. Я ж доводжу, що за часів президенства В.Ющенка ми втратили таку можливість, зосередившись як не на будівництві церков, насаджуванні на всіх рівнях рабопоклонної. християнської етики, так на творенні кишенькових партій, а відтак і псевдодемократії. Потрібно ж було розвивати наші національні звичаї економічного господарювання,творити культ національних цінностей, культ не Ісуса Христа, а національних героїв. Відтак на виборах керувалися б не обіцянками Капельман-Тимошенко якогось міфічного українського прориву та Януковича зробити життя кращим вже сьогодні, а принципами націократії, суть якої полягає не в обіцянках, не в боротьбі партій за владу, а у творенні держави на основі національних цінностей. Керуючись цими критеріями, обирали б для управління державою не кучм, януковичів, шуфричів, яценюків, тягнибоків, турчинових, порошенків та їм подібних, а досвідчених господарників, учених, громадських, політичних та культурних діячів, які б не годували нас під час виборів обіцянками, а звітувалися б про ними виконане, про дійсне піднесення життя нашого народу, демонстрували б високий рівень національної свідомости, тобто своєї роботи на користь своєму народові. У такому разі ми зіставляли б сказане ними і з тим рівнем життя, який маємо і визначалися на цих підставах у своєму виборі і мали б зовсім іншу ситуацію, яку маємо сьогодні. Поставте собі запитання і дайте на них відповідь: чи мали б ми сьогодні таке кровопролиття, коли б обрали президентом "слабохарактерного" В.Ющенка, яке маємо за сильного В.Януковича? чим би ми сьогодні займалися - розбудовою національної держави чи боротьбою за припинення кровопролиття? Оце і є той ЗМІСТ, про який говорить пан Дмитро. Невже ж це не пропозиції?

  • #8

    Дмитро Сінченко (Вторник, 28 Январь 2014 19:51)

    Друже Вітер! Про яку дію Ви говорите? Написати статтю - це по Вашому "дія"? Переконаний, що так. Кожен робить ті дії, які вміє робити. Хтось вміє писати, хтось - говорити, хтось - торгувати, хтось - управляти... кожен робить те, що вміє. Це і є дії...

    Пане Олексію! Дякую за небайдужість. Однак не погоджуюсь із Вашими спробами виправдати Ющенка. Він отримав шанс змінити Систему, однак не зробив цього. І причини нікого не цікавлять. Історія вже написана...

аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!