Сповідь «шпійона», або надія є…

Після того, як мене було включено у список «американських шпійонів», я задумався над причиною такого дивного рішення. Адже раніше я за собою не помічав жодних дій на користь іноземних держав. Але аналітикам ПаРтії, звісно, видніше.

 

У списку я фігурую як «керівник ВМГО «Дебатна Академія», однак я ніколи не був саме керівником цієї поважної організації. Так, з 2007 по 2009 роки я був керівником Кіровоградського регіонального відділення, у 2009-му – речником. Однак аж ніяк не керівником.

 

Можливо ця організація є тим, кого називають «грантожером»? Зовсім ні. Вона існує у більшій мірі за рахунок місцевих джерел фінансування. Її керівництво працює виключно на волонтерських засадах і принципово не має жодних гонорарів.

 

Можливо тому, що я пишу статті, які не подобаються владі? Але ж це не список блогерів чи журналістів.

 

Можливо тому, що бував за кордоном? Але список тих, хто був частіше і у більшій кількості країн – у тисячі, а може, і в сотні тисяч раз більший…

 

Можливо тому, що я – за Євроінтеграцію? Але ж це ніби була політика самої ПаРтії… тоді сюди варто було би додати всіх чиновників і членів партії влади…

 

Але якщо поєднати всі зазначені компоненти?... 

Новина про рішення уряду зупинити підготовку до підписання Угоди застала мене в дорозі до Вільнюса. В цей час я саме брав участь у автопробігу «Я – за Україну в Європі!», організованому ГО «Вся Україна». Першим бажанням було розвертатись і їхати назад до Києва – на Майдан. Але, коли емоції вгамувались, вирішили продовжити дорогу, адже значення нашої акції лише зростало.

 

І от ми у Вільнюсі. На площі розгорнули «Українське містечко». На сцені демонструється ролик про становлення ЄС та Україну в Європі. З вітальним словом виступає посол України в Литві Валерій Жовтенко. Ми чекаємо на прес-брифінг, у якому мали взяти участь згаданий посол, мер Вільнюса і голова «Всієї України», але за хвилину до початку посол заходить до журналістів, щоб перепросити і попрощатись. Все, що він встигає нам сказати – «Курс на євроінтеграцію незмінний. Повірте, все буде добре!».

 

І хочеться вірити. Але його несподівана зайнятість породжує сумніви. Початок брифінгу ці сумніви примножує, адже за стіл сідає лише організатор заходу - Ярослав Погарський. Мер Вільнюса також відсутній…

 

Пан Ярослав «віддувався» за всіх: «Я оптиміст. Я, не зважаючи ні на що, вірю в те, що угода буде підписана 29-го листопада. У нас ще є час. Уряд Азарова не має повноважень вирішувати питання зовнішньої політики, а отже, доки ми не почули офіційної позиції президента, ми не можемо робити чітких висновків… І що б не надумала собі українська влада, наш народ вже давно ухвалив для себе рішення про курс на євроінтеграцію».

 

І дійсно, підписання угоди у Вільнюсі було би більш ніж символічним. Ще 650 років тому спільна перемога литовців та українців у битві на Синіх Водах задовго до «Куликовської битви» підірвала могутність Золотої Орди та поклала початок звільненню східної Європи від монголо-татарського іга.

 

Відбулось те, у що розум відмовлявся вірити. Янукович нічого не підписав у Вільнюсі, однак наштампував різноманітних угод у Москві. Наша країна так і не зблизилась з країнами Євросоюзу, які у нас прийнято вважати цивілізованим світом, однак кинулась в обійми дикої «Ерефії». Немає віри, що Угоду підпишуть у березні, однак десь у глибині душі все ще жевріє надія…

 

Цього разу західний світ програв. Непідписання угоди про Асоціацію – це поразка і України, і Литви, і усієї Євроспільноти. Заяви української влади про якісь позитиви від цього провалу у зовнішній політиці держави – лише бажання зробити «гарну міну при поганій грі»…

 

Однак ми програли лише бій. Війна ж триває. І нам необхідно задуматись над тим, якою має бути наша подальша стратегія, тактика, і яким чином оновити «арсенал».

 

Надія є? Впевнений, що є. Однак для перемоги, схоже на те, що нашій державі спершу доведеться вирішувати кадрові і структурні проблеми. Банальною заміною прізвищ і обличь тут не обійтись.

 

Україна потребує системних змін.

 

 

Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива «Рух Державотворців»

Оставить комментарий

Комментарии: 2
  • #1

    Viter (Пятница, 20 Декабрь 2013 04:32)

    Діма, дивись на ТАБЛО. Вибори 15 грудня, під час Євромайдану- це не просто виклик усім нам. Побиття кийками і участь тисяч "Тітушок" у всіх заходах. Це випробування технологій виборів 2015 року. Чи можна все це перемогти? Можна, але...

  • #2

    snaiper (Пятница, 20 Декабрь 2013 09:09)

    Запад не проиграл.Но Украина и Россия.Выиграли Путин и К" и надеется на выигрыш Януческу и К",что сомнительно.Смотрю на повылазивших из нор стронников режима здесь,в нашем регионе и как-то неприятно:кто у нас рулятели?Неужто на самом деле во властных структурах сидят тупые,воровитые особи,способны только на маразмы обрзца "ЦР-2015",транспортной "рехвормы" и пр. паскудств?На мой взгляд,так оно и есть.Но вопрос:где смена этой регионаловской чумы?"УДАР" в лице Дендропарка,скажем так,противостоит в одиночку мощной регионаловской массе в лице админресурса и потихоньку сдаёт позиции,ибо борьба не совсем равна.Но где же "Батькивщина","Свобода",общественные организации?Меня,уже человека в возрасте,имеющего определённый жизненный опыт удивляет одно обстоятельство:почему не привлекаются в противостояние с ненавистной властью рядовые ,политически подкованные люди?Почему не привлекается левого направления организации?Коммунистов не имею в виду,но социал-демократы?И левая идея нам близка,кто бы что не говорил.Где бывшие "морозовцы"?Вопросов много и пока хотя бы названные не будут решены,боюсь власть негодяев в нашем регионе ,будет править бал.

аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!