Чергова «сильна» партія, чи ідея, час якої настав?

Мабуть, з моменту проголошення незалежності України та ліквідації компартії, у суспільстві почав відчуватися гострий запит на нову політичну силу. Партії з’являлись і зникали, обіцяли і не виконували, зачаровували і розчаровували, і запит з кожним розчаруванням лише посилювався, а довіра – зменшувалась.

 

Після Помаранчевої революції суспільство почало політично структуризуватись. І от, з підняттям прохідного бар’єру на останніх виборах, у нас виділилось 5 політичних партій. Однак партії і далі з’являються. Бо виборці і далі перебувають у стані перманентного розчарування. І, в той же час, в очікуванні…

 

В очікуванні на появу не чергового політичного тоталітарного проекту, а демократичної партії.

 

Напевне, саме цей запит і намагаються задовольнити засновники спільноти «Сила людей». Її презентація відбулась 23 квітня 2013р. Нині активність «Сили» виявляється у проведенні регіональних презентацій і дискусій у Фейсбуці. На початку це не погано. Головне, щоб на цьому активність не завершувалась і не обмежувалась.

 

Автор був свідком багатьох спроб молодих активістів створити власну партію, які, на разі, завершились нічим. Це і Демократичний Альянс, і «ПОРА», і Мерітократична партія і багато інших. Чи не повторить долю своїх попередників «Сила»? Чи зможе, зрештою, виправдати очікування суспільства, прийшовши до влади? Це залежить від того, чим вона відрізнятиметься від 199 інших українських партій…

 

Спробую розібратись у цих питаннях.

 

Почнемо з назви. «Сила людей», за задумом авторів, не несе у собі негативу, викликає емоції, не применшує й не перебільшує значення нашої діяльності та відображає нашу візію майбутнього України. Але варто згадати, що слово «сила» дуже часто використовувалось в українській політиці.


Переглянувши реєстр політичних партій, ми знайдемо там такі назви, як «Третя сила», «Сильна Україна», «Нова сила», «Сила і Честь», «Громадська сила», «Народна сила», «Партія сильної влади», «Власна сила»… інколи цим словом називали передвиборчі блоки («Сила народу» - коаліція на підтримку кандидата в президенти Ющенка у 2004 р.), або робили його частиною свого офіційного бренду («Сила порядних людей» - гасло УДАРу). Чи вдасться авторам уникнути зайвих асоціацій?


Щоб відповісти на вищезгадане питання, ініціатори одразу ж виписали відмінності від тимчасових проектів, що називають себе партіями. Прочитавши текст, одразу ж хочеться приєднатись. Єдине, що мені не зовсім зрозуміло – як вони збираються побудувати структуру «З низу до гори». Так може бути утворений громадський рух із дуже простою, лаконічною і зрозумілою метою (наприклад – незалежна Україна), однак не політична партія зі складною ідеологією і детально виписаною програмою.


Єдиним мені відомим прикладом створення політ сили за згаданим принципом, було створення Народного Руху України. Але фінал цієї історії був сумним.


Механізм створення партії, на мою думку, наступний. Ідеолог (або їх група) розробляє основні ідеологічні засади. Якщо вони сприймаються і підтримуються у суспільстві – довкола такої концепції гуртуються люди. Вони транслюють виписані тези і шукають однодумців, які разом їх втілюватимуть.

 

Саме такий підхід я бачу у роботі Сили, а це вже не відповідає принципу «З низу до гори». А от решти відмінностей (партійної демократії, прозорого фінансування, постійної роботи, відповідальності тощо) дійсно бракує вітчизняному політикуму.


Дивимось далі. Візія та засади. Ось тут вже бачу принципову суперечність зі своїми поглядами. Засновники «Сили» називають Конституцію України «великим документом, що змінив хід історії, як Основний Закон і суспільна угода України». Оскільки я тривалий час досліджував цю тему, не можу погодитись із таким визначенням.


Нинішня Конституція України ухвалена без участі народу, і її положення створюють підґрунтя для існування влади-паразита. Нова ж політична сила повинна запропонувати нову суспільну угоду, яку необхідно буде ухвалити за допомогою скликання Установчих зборів.


Решта тез даного розділу сайту викликають стовідсоткове схвалення і підтримку. Хто ж може бути проти таких речей, як честь, свобода, відповідальність, відкритість, дієвість?…

«Країні потрібна сила, що формує чесний і відповідальний середній клас та прагне забезпечити: волю, добробут та впевненість в завтрашньому дні кожному громадянину!» - говориться у тезах та програмних засадах. Що нового пропонує Сила?


Програмні тези написані гарно, як і у решти партій. Але, як і у решти, відсутня конкретика про шляхи її втілення. Як і у решти, відсутні тези, які би не «тюнінгували» існуючу систему, а принципово би її змінювали.


Наприклад, навіщо нам «нова якість депутатів» (п.10), якщо ми хочемо запровадити «пряму демократію» (п.9)? При прямій демократії не потрібно жодних депутатів. Натомість, потрібен компетентний виборець, а про це у тезах, на жаль, не йдеться...


Важливий фактор – фінансування організації. Сила декларує повну незалежність від олігархів. Цього очікує суспільство. Але чи готове воно саме фінансувати партію? У нас практично відсутні громадські організації, які діють за рахунок членських внесків. А тут – загальнонаціональна партія… Мета смілива і амбітна. Хотілося б побачити, скільки часу піде на її втілення.


Щиро бажаю успіху, але, як скептик, не думаю, що це станеться швидко. Чому? Тому, що проблема не лише в олігархах, але і у самому суспільстві, що або через байдужість, або через некомпетентність, або через корисливість та егоїзм дозволяє олігархам і їхнім прислужникам собою керувати.


Для того, щоб Сила змогла отримати перемогу на виборах і хоча б частково реалізувати свою програму, їй необхідно отримати більшість (або увійти до провладної коаліції) у парламенті. Щоб принципово змінити стан справ – необхідна конституційна більшість. А тепер – звичайна арифметика. Кожні вибори в Україні відвідують в середньому 50-60% виборців. Скільки з них читають програми, читають списки, визначаються за кого голосувати вже безпосередньо на дільниці?...


Хто проголосує за Силу людей? Її виборець – громадсько активний, національно свідомий, матеріально незалежний і інтелектуально розвинений громадянин. Скільки таких набереться в Україні? 5-10%? Для перемоги цього замало…


Як не крути, але щоб перемогти на виборах і втілити прогресивні програмні засади, партії необхідно на початку піти звичайною схемою. Знайти заможного спонсора, переконати його в доцільності фінансування своєї партії, здобути перемогу на виборах і… втілити свою програму в життя. Саме останнім необхідно «здивувати» нашу країну.


І лише у разі приходу до влади і впровадження «прямої демократії», лише у разі надання права голосу компетентному виборцю, лише у разі зміни принципів політичної боротьби і загалом Системи влади можна говорити про звільнення від впливу олігархічного капіталу. На справді, це вигідно і самим олігархам. Однак їх у цьому ще варто переконати.


Аналізуючи перспективи нової політичної сили, я намагався бути максимально об’єктивним. Сподіваюсь, це в мене вийшло. Загалом же хочу сказати, що ідеї цієї «відкритої ідеологічної платформи», рано чи пізно, призведуть до кардинальних змін у нашій державі.

Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав!

 

Дмитро Сінченко, для інтернет-видання "Перевесло"

 

 

 

Оставить комментарий

Комментарии: 0
аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!