Якщо хтось шукає на мене компромат - він тут. Все, що моїм недоброзичливцям вдалось на мене "нарити", чи точніше - вигадати

Кіровоградський політтехнолог шахрай?

До редакції «Правдорубу» електронною поштою надійшов лист стосовно діяльності відомого у Кіровограді блогера Дмитра Сінченка. Пропонуємо його вашій увазі:

Днями у соцмережах розгорівся скандал навколо кіровоградського блогера Дмитра Сінченка, який разом із дружиною видавав себе за експерта-політолога. Кіровоградці активно обговорюють аналітичну статтю, в якій наводяться факти того, як псевдоексперт Сінченко своєю дезінформацією «водив за ніс громадськість, політиків, місцеві ЗМІ та навіть центральні медіа».

Зокрема, у матеріалі повідомляється, що насправді Сінченко не той, за кого себе видає: він ніякий не експерт-політолог, а має освіту сільгоспмашинобудівельного профілю. У якості блогера-«аналітика», зазначають, був штучно розкручений в інтернеті пару років тому за гроші регіоналів. Нині, зауважують, він надає «високопрофесійні» послуги ледь не кожній партії, що має зайву копійчину на власний піар.

– Рівень Сінченка як «експерта-аналітика» завжди викликав усмішку у медійному і науковому середовищі. Але ж перед кожними виборами інженер активізувався і знаходив замовників на «самопальну соціологію» і «політологічний самвидав», тобто, продовжував зухвало дезінформувати громадськість, – зазначають у гучній статті і наводять приклади некомпетентності «експерта».

– Дуже кумедно виглядає так зване експертне опитування щодо перейменування Кіровограда, яке «проФФесор» Сінченко провів разом з дружиною-істориком, яка теж робить вигляд «потужного політтехнолога». За даними сімейного підряду Сінченків, беззаперечним лідером серед назв для перейменування Кіровограда є… Ексампей! – йдеться у статті про «дослідження» подружжя.

– Давно хотів побачити, хто цей геніальний соціолог який розказує, що більшість кіровоградців хочуть перейменувати місто в Ексампей. Так ось він, Діма Ексампейчик, – коментує «науковий доробок» кіровоградець Олександр Федоришин у Фейсбуці.

– Дослідженнями це назвати неможна. Правильно хтось написав – замовна дезінформація. Здивуюся, якщо тепер хтось повірить подібній писанині, – обурюється в соцмережі на повну відсутність професійності у самопроголошених «експертів» кіровоградка Олена Копило.

Натомість у відповідях на коментарі користувачів дружина Сінченка називає справжніх політекспертів дурнями.

В цілому у статті звертається увага на небезпеку дезінформації від подібних «експертів» в умовах війни в державі. Як ЗМІ, так і передвиборчі штаби мають перевіряти кваліфікацію фахівців, з якими співпрацюють, хоча б для того, аби «тінь» не падала ще й на їхніх кандидатів. До речі, мережею вже лунає тривожна інформація, нібито Сінченки вже «сплили поряд з місцевим штабом БПП».

Марина Власенко

Оскільки редакція сайту «Правдоруб» публікує не тільки звернення та листи громадян, а й відповіді на них, ми попросили Дмитра Сінченка дати коментар до цього листа.

Читайте відповідь Дмитра Сінченка у матеріалі "Дмитро Сінченко: шахрай чи фахівець?".

Нагадуємо, що якщо редакція «Правдорубу» є вільним майданчиком і якщо хтось вбачив у опублікованому листі/зверненні викривлену інформацію про себе, він має право опублікувати свою точку зору, звернувшись до редакції за адресою: editor@pravdorub.kr.ua

Журналист устроил скандал из-за карты Украины

Житомирский журналист Дмитрий Синченко является типичным украинским националистом. Накануне он опубликовал в своем блоге пространные размышления о том, чему учат украинских детей в школе.

Его очень разочаровало то, с чем его ребенок столкнулся на уроке географии. Оказалось, на занятиях в школе изучали карту Украины. И когда дома отец увидел эту карту, он был шокирован. На карте Украины не оказалось Крыма.

Являясь публичной личностью в Житомире, Дмитрий Синченко решил надавить на учителей. Отправился в школу, в которой учится его ребенок, стал там требовать объяснений у педагогов.

Учителя географии стразу начали оправдываться. Дескать, это современная карта страны. Крым возможно, уже не вернуть.  Поэтому, чтобы не травмировать психику детей, от них решили не скрывать правду. Ребята должны знать, что Крыма с Украиной больше нет, а не жить в каком-то придуманном иллюзорном мире, далеком от реальности.

Синченко этот ответ не устроил. Он решил, что о таком инциденте необходимо сообщить в СБУ. Также журналиста насторожил тот факт, что кроме него из родителей больше никто не возмущался. Всех устраивает, что детям показывают такую карту.

Будучи ярым патриотом, он сразу же подумал о том, что учителя пропагандируют нарушение территориальной целостности страны. Также он заметил, что большинство граждан его города подверглись русификации. Многие из них не посещают церковь, равнодушно относятся к декоммунизации, да еще и разговаривают на русском языке на улицах города. Он считает, что они подают детям плохой пример.

Синченко почему-то не понимает, что народ, который всю жизнь разговаривал на русском языке, не может сразу же начать говорить на украинском. Но, несмотря на то, что самого журналиста смущают такие настроения населения, сам он продолжает писать свои статьи и вести блог на русском языке. Видимо, процесс русификации затронул и его самого.

Анна Белая

Обережно: молоде «дарування»

Псевдопатріотів, здатних заробляти, заправивши в джинси вишиванку, і спаплюжити найблагороднішу мету, розвелося, як дичини в мисливських угіддях Януковича. Не поступається бувалим партійним функціонерам і молодь. Послужний список активного кіровоградського блогера без конкретного місця роботи Дмитра Сінченка схожий на хобі з колекціонування звань та регалій, більшість із яких вигадані ним самим. У людей з півстолітнім стажем менше записів у трудовій книжці, ніж громадських організацій і політичних об’єднань у його «непересічній» біографії, обов’язковій для ознайомлення відвідувачами його персонального сайту (уявляєте величину «Я»?!). Хлопець явно до нестями закоханий у себе і старається на перспективу: потрапити в історію чи хоча б у Вікіпедію (такої розгорнутої, представленої у найменших деталях біографії, яку він собі забабахав, не удостоюють себе навіть визнані генії). «Громадську діяльність розпочав у 2003 році з участі у студентському самоврядуванні. Тоді я програв вибори «студентського Президента» кібернетико-технічного коледжу своєму супернику з різницею в один голос (92/93)», - ділиться своїми досягненнями молоде «дарування». «Мої досягнення в галузі молодіжної політики були беззаперечно визнані і органами державної влади, і засобами масової інформації, і молоддю (адже очолювана мною організація була найавторитетнішою і найчисельнішою в області)», - пише без натяку на скромність Дмитро Сінченко. Далі чотири сторінки «досягнень» із авторськими ремарками, що дають змогу збагнути всю глибину його самозакоханості. В свої 27 років чолов’яга вже встиг побувати в «Молодому народному русі», "Спілці молодих політологів України", "Національному Альянсі", “Дебатній Академії”, «Молодіжній варті», Українському незалежному фонді інноваційного розвитку, громадській компанії «Новий Громадянин», русі «Чесно», ініціативі "За мирний протест!", "Русі Державотворців", політичній партії УДАР і в незареєстрованій в юстиції «Асоціації політичних наук», яку очолює сьогодні. Та не зважаючи на це, конкретних його корисних справ ніхто не пригадає. Проте Дмитро Сінченко відомий своєю активністю в блогосфері, яку використовує для самоствердження та поширення своєї писанини, що видає за політичну аналітику, а також спробами дискредитувати УДАР і опозицію в цілому.  

В 2011-му його обрали на посаду голови виконавчого комітету Кіровоградської обласної організації УДАР. А в 2012-му навіть балотувався за партійними списками УДАРу, щоправда в числі перших з кінця, до Верховної Ради. Все це давало йому змогу не тільки задовольнити свої політичні амбіції і непомірний нарцисизм, але й розпоряджатися партійними коштами. Вищому керівництву в Києві, він звітував про проекти, про які в Кіровограді ніхто крім нього нічого не знав, а грошики, виділені на них, клав собі у кишеню. За це і поплатився партійним квитком. Обласне керівництво партії вирішило не виносити сміття з хати і не афішувати внутрішньопартійні проблеми, але цим скористався Сінченко. Керуючись логікою, хто перший прокукурікає, той і правий, він сам повідомив всі ЗМІ про своє начебто несправедливе виключення з партії, представивши себе жертвою партійних інтриг. В подальшому ж з маніакальною регулярністю обливав своїх однопартійців та керівництво партії брудом, згодом об’єднавши свої зусилля зі стараннями колишнього очільника міського осередку УДАРу Ігоря Козуба. Нещодавно товариші по нещастю (обох із ганьбою виключили з партії) пропіарилися сенсаційною заявою, що кіровоградські бандити вступають в УДАР. А вже незабаром все місто заполонили білборди з аналогічним написом.

В перервах же між запусканням інформаційних качок проти УДАРу, доморощений політолог організовував чергові бутафорські проекти, на зразок «Асоціації політичних наук», в якій керує сам собою, та ініціював від імені ГО «Національний Альянс» перейменування Дендропарку на честь Степана Бандери. Останнє, як відомо, закінчилося пшиком, але наробило чимало галасу. Досі не відомо, скільки ж підписів кіровоградців зібрали ініціатори акції. Але дехто з адресатів, кому начебто направлялося звернення щодо перейменування, зокрема, обласна організація «Свободи», його так і не одержувала і дізналася про ініціативу зі ЗМІ. А керівництво Нацальянсу, що знаходиться в Луцьку, навіть не змогло пригадати прізвища своїх активістів у Кіровограді, зокрема, того ж Сінченка, - так вони тісно і плідно співпрацюють. Тож складається враження, що за цим політичним театром стоїть зовсім не пошанування Степана Бандери, а дещо інше. Зокрема, бажання кинути тінь на керівництво Дендропарку та «Свободи». Власне, сам Сінченко в одній зі своїх статейок підштовхує не чисельних читачів своєї інтернет-сторінки до думки, що свободівці зовсім і не патріоти, раз не підтримали таку ініціативу. Це можна було б сприймати за юнацький максималізм, якби всі його останні дописи в Інтернеті  не були направленні проти опозиційних сил, до яких колись належав і сам Дмитро. В той же час партія влади, яку він раніше критикував, чомусь різко втратила для нього в цьому плані інтерес, після того, як його дружина влаштувалася на роботу в інформаційний ресурсний центр ОДА. Та головні питання: на які кошти живе пан Сінченко і його «Асоціація політичних наук», поява якої співпала в часі з працевлаштуванням дружини в облдержадміністрації? За чиї кошти розтиражована по всьому місту у вигляді білбордів чергова порція протиУДАРного бруду? Логіка підказує, що кошти не пожаліє тільки той, кому вигідна антиопозиційна діяльність удаваного «противсіха» Сінченка - біло-блакитному братству під вивіскою Партії регіонів.

аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!