Згадки про мене в друкованих ЗМІ

Тарас Чухліб: Сьогодні ми стаємо або мазепинцями, або путінцями – третього не дано

Громадські слухання з питання перейменування Кіровоградської області, що пройшли в бібліотеці імені Чижевського, засвідчили неабиякий інтерес до теми. Зал ледь умістив охочих долучитися до процесу. Однак слухання мали дорадчий характер, отже усі озвучені пропозиції передано для їх подальшого розгляду у Верховній Раді України.


Учасники слухань (лише на виступ записалося близько тридцяти) пропонували десятки варіантів майбутнього імені області: Єлисаветградська, Центрально-Українська, Інгульська, Златопільська, Козацька, Скіфська, Улицька тощо. Аналіз абсурдності чи недолугості окремих із них облишмо фахівцям, ми ж подамо лише уривки окремих виступів.

– Прийшов той час, коли варто визначитися, чому ми так погано живемо? – розпочав «марафон» ідей голова Наглядової ради науково-виробничого підприємства «Радій» Євген Бахмач, котрий раніше організовував мітинги під міськрадою на підтримку назви самого обласного центру «Єлисаветград». – Не даремно народна мудрість твердить, як ти човен назовеш, так він і попливе. Історична назва нашого міста – Єлисаветград, понад 150 років місто іменувалося ім’ям святої Єлисавети. Відтак область має бути Єлисаветградська. У наших мізках – каша, і ми потребуємо небесної покровительки, яка б нас підтримала і ми побудували б нормальне життя. Ця назва має біблійське коріння, а ще багато людей носили ім'я на честь святої, зокрема, не лише російська імператриця Єлизавета, а й, наприклад, королеви Британії.

Йому заперечив кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко, мовляв, директори заводів не повинні розповідати науковцям, філологам, які походження мають ті чи інші назви. А пенсіонер Станіслав Пересипко, попередньо подякувавши Євгену Бахмачу за допомогу в скрутних життєвих обставинах, засудив його за те, що той упустив важливі аспекти.

– Зважаючи на війну, головне – зміцнення держави, – сказав ветеран, – і назва області має цьому сприяти також. Щоб відбити бажання ворогів розбудовувати Новоросію, слід відмовитися від Єлисавети. Наші землі – це землі Запорізької січі, і моя пропозиція – Козацька область.

На думку командира 40-го батальйону підполковника Віктора Почерняєва, область може називатися будь-як, але місто має бути Єлисаветградом. Це миттю викликало обурення й осуд інших присутніх в залі військовослужбовців, однак це не завадило підтримати військового члену спілки ветеранів Афганістану Олександру Леськіву.

– Панове, ми не те обговорюємо, – нагадав прихильникам назви «Єлисаветград» викладач КДПУ і громадський активіст Олександр Ратушняк, – назву міста ми проїхали: міська рада вже передала всі версії стосовно назви Кіровограда. Стосовно ж області, пропоную назвати її Інгульською.

Його підтримала професор КДПУ Світлана Ковтюх.
– Це відповідає історичним, геграфічним, творчим, культурним та іншим маркерам, – сказала вона. – Не треба нам ні потьомкінської Златопільської області, ні царської – Єлисаветградської.

Викладач історії ПТУ № 36 з Новгородки Ірина Марусинська, журналіст і депутат з Новомиргорода Олена Белінська також вважають, що область мала б бути Златопільською. За цю ж назву після словесної перепалки з залом виступив і єпископ Олександрійський Боголєп (УПЦ Московського патріархату).

Колишній учасник АТО, нині – радник голови Олександрійської РДА з питань АТО Олександр Росовський «за» Центрально-Українську область. Він проти Єлисаветградської, адже саме з однойменної фортеці свого часу йшли війська на війну з козацтвом. Його однодумцем ситуативно став громадський активіст Максим Запорожець: щоб зберегти самостійність держави і життя хлопців в АТО, вважає, область слід назвати Центрально-Українською.

– Імперські назви не пройдуть, – був безкомпромісним голова обласної організації «Асоціація політичних наук» Дмитро Сінченко, і запропонував зосередитися виключно на українських. У нього їх дві – Центрально-Українська і Скіфська. Скіфський орел, зображений на гербі нашої області, може стати візитною карткою нинішньої Кіровоградщини, «це те, що може нас ідентифікувати». Але, сказав пан Сінченко, може бути й Улицька область, з огляду на те, що колись наші землі населяли уличі.
Краєзнавець Юрій Матівос порадив скористатися досвідом Закарпатської та Волинської областей, де центри мають іншу назву, й запропонував свій варіант – Поінгулля.
– Як на мене, то я б назвав цю область Івано-Мазепинською, на зразок Івано-Франківської, – сказав столичний гість, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб (на знімку вгорі), продемонструвавши на давніх картах, що сучасна Кіровоградщина – це території розселення козаків. – Це ріже слух, комусь смішно, але товариство, сьогодні ми стаємо або мазепинцями, або путінцями, третього не дано.

Як бачимо, як і при виборі назви обласного центру, так і при виборі назви самої області кіровоградці знову виявилися неспроможними запропонувати варіант, що об’єднав би більшість із них, а відтак знову питання перейменування віддаємо уряду, народним депутатам. Тобто тим, хто в цій області не живе і кому в принципі байдуже, як вона називатиметься.

Лариса РОМАНЮК

«УДАР» за вибори поки що не розрахувався…

18.12.2012

Дмитро Сінченко – представник молодої порослі кіровоградських політиків. Він – голова виконавчого комітету обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка».

Політична сила, яку він представляє, стала автором однієї з сенсацій недавніх виборів до Верховної Ради України, завоювавши чималу кількість голосів практично у всіх регіонах держави. «УДАР» успішно подолав прохідний бар’єр до Верховної Ради.

Але ця перемога далася «ударівцям» дуже нелегко. Як повідомили недавно ЗМІ, лідер «УДАРу» Віталій Кличко визнав наявність заборгованості перед людьми, які працювали під час виборчої кампанії партії. Про це він заявив на брифінгу, відповідаючи на запитання про скарги працівників штабів на невиплату заробітної плати. «Такі прохання існують, ми знаємо про такі випадки і зробимо все, щоб ті фінансові зобов’язання, які взяли на себе мажоритарщики, були виконані», - сказав Віталій Кличко. Як відомо, раніше були оприлюднені документи, які підтверджують те, що за два тижні до виборів із боку центрального штабу партії було значно скорочено фінансування обласних штабів, а в деяких областях взагалі воно було урізане. Так само дорученням скоротили і виплати членам ДВК і ОВК. У квоту потрапив лише один член ДВК, не враховуючи керівні посади.

Питання щодо ситуації в партії редакція вирішила з’ясувати в короткій бесіді з Дмитром Сінченком.

- Зараз тільки ледачий не обговорює ситуацію з Олександром і Андрієм Табаловими, які «прославили» нашу область у Верховній Раді. Тому нашу розмову про справи у вашій партії пропоную розпочати з коментаря щодо дій ваших учорашніх партнерів із опозиційного блоку.

- Ми очікували такий розвиток подій, через що не зняли свого кандидата в народні депутати по 99-му виборчому округу (хоч нас звинувачували у тому, що цим ми підігруємо Партії регіонів). Ці наші підозри в першу чергу базувалися на знанні бізнес-інтересів і минулого Табалова. Можу сказати однозначно: якби у 99-му окрузі переміг Максим Кіндрук, він би «тушкою» не став! Нинішні дії Табалових оцінюю негативно. Я вважаю: якщо вони пройшли до Верховної Ради на хвилі опозиційних настроїв, то повинні бути там в опозиції. Якщо ж ні – мають віддати свої мандати народних депутатів.

- Прокоментуйте, будь ласка, повідомлення про те, що вас виключили з партії.

- Поки що я залишаюся головою виконкому обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка». У листопаді відбулося засідання ради обласної організації, на якому розглядалася моя справа. Зараз я чекаю її розгляду на всеукраїнському рівні. Коментувати ситуацію я не буду і причин її виникнення не називаю. Всі свої зобов’язання перед партією я виконав у повному обсязі. Вважаю, що свою роботу здійснював на високому рівні.

- Так ви зараз безробітний?

- Вважайте, що у вимушеній відпустці.

- Ви, як ніхто інший в області, знаєте Віталія Кличка. Скажіть: чи виконає він свою обіцянку розрахуватися з активістами, які працювали під час виборчої кампанії партії?

- Якщо Віталій Кличко пообіцяв – він зробить це. Двічі у своїй політичній кар’єрі Віталій програвав на виборах Київського міського голови, і все одно розраховувався з усіма, хто допомагав йому в боротьбі за крісло очільника столиці.

- У чому, на ваш погляд, секрет успіху на нинішніх парламентських виборах політичної партії «УДАР»?

- Спрацювали поєднання нових людей та нових ідей і новизна самого бренду (хоч є в нашій політсилі й люди з політичним досвідом). Але нових облич в «УДАРі» найбільше. У мажоритарних округах партія виставляла молодих незаплямованих кандидатів.

- І останнє запитання нашої бесіди. Ви починали свою кар’єру в Народному Русі України. Скажіть: чому ви залишили цю політичну силу?

- Так, у 2004 році я вступив у Народний Рух України, і тоді ж очолив Кіровоградську молодіжну обласну організацію цієї політсили. З 2005 року я – заступник голови обласної організації Народного Руху. Але у 2010 році склав ці повноваження, оскільки вважаю, що Народний Рух України поступово помирає. У 2011 році пов’язав свою долю з «УДАРом», відразу очоливши виконком обласної організації. Якою буде моя доля в партії – покаже час…

Микола ВАСИЛЬЄВ, газета "Кіровоградська правда"

 

Нанести вирішальний УДАР по бідності

13.09.2012

Перекриття шляху до влади Партії регіонів, недопущення жодних альянсів із нинішньою більшістю, прийняття й дотримання присяги депутата – ось ті три кити, на яких триматиметься довіра пересічних виборців партії «УДАР Віталія Кличка». На це сподіваються й про це переважно говорили минулого понеділка під час прес-конференції депутати місцевих рад від «УДАРу».

Нанести вирішальний УДАР по бідності
Цього разу із журналістами кіровоградських ЗМІ своїми думками ділилися депутат Кіровоградської міської ради Дмитро Хох, депутат Олександрійської міської ради, кандидат у народні депутати по 103 округу Костянтин Ліщенко, депутат Олександрійської міської ради, кандидат у народні депутати по багатомандатному округу Світлана Віряскіна та заступник керівника регіонального штабу партії «УДАР», кандидат у народні депутати по багатомандатному округу Дмитро Сінченко.
– Наш орієнтир, –  наголосила у своєму виступі С. Віряскіна, – добробут громадян. Ми будемо робити все можливе для того, щоб досягти європейських стандартів життя в Україні. Нам необхідно забезпечити такий рівень доходів, щоб люди, не економлячи на харчах та одязі, протягом трьох місяців могли зібрати кошти на пральну машину чи телевізор, а за три роки – на власне авто. Для цього слід залишити всього сім податків із понад ста(!) існуючих у нашій державі.
Головна мета політичної сили – усунути від влади Партію регіонів та її сателітів, адже їх перебування на верхівці нашого політикуму є загрозою українській незалежності, акцентували увагу присутніх представників засобів масової інформації депутати-«ударівці». Нинішня влада, вважають вони, своїми діями блокує рух України до європейської спільноти. Всі їхні рішення спрямовані на розкол суспільства, нехтування правами та свободами громадян.
«УДАР Віталія Кличка» вкотре заявляє, що жодних альянсів із Партією регіонів у новому парламенті не буде, обіцяючи докласти максимум зусиль, аби перемогти регіоналів, як на мажоритарних округах, так і по списках. Депутати місцевих рад від «УДАРу», як і кандидати в народні депутати, підписали присягу, в якій задекларували те, що залишатимуться вірними своїм ідеалам і працюватимуть виключно на благо громади.
« Я, депутат місцевої ради, –  йдеться в присязі, – усвідомлюючи свою відповідальність перед українським народом, поділяючи програмні засади і принципи політичної партії «УДАР», поставивши за мету – втілення в Україні поваги до свободи людини, верховенство її прав та інтересів, утвердження єдності країни, досягнення цілей європейської інтеграції України, перед українським народом, своїми виборцями і колегами урочисто присягаю: до кінця своєї каденції, як депутата, дотримуватись програми партії «УДАР»; усіма силами сприяти ухваленню рішень, спрямованих на реалізацію і захист прав людини, подолання корупції, створення країни рівних можливостей; не підтримувати рішення, які створюють загрозу інтересам України і громадянина або мають корупційну складову; бути членом партії «УДАР» до кінця каденції, за жодних обставин не входити до коаліції з Партією регіонів та її сателітами; суворо дотримуватись партійної дисципліни. Якщо ж я своїми діями порушу присягу, зобо`вязуюсь невідкладно скласти свої депутатські повноваження».
«УДАРівці» усвідомлюють, що задля того, аби Україна була країною рівних можливостей, необхідно гарантувати рівність усіх перед законом, забезпечити справедливий суд. Тож одним із їхніх пріоритетів є посилення ролі громади в управлінні країною та контролі за державою. Реалізація всіх цих цілей дозволить завдати вирішальний удар по бідності.

–  Ми проведемо люстрацію влади, створимо антикорупційне агентство, – наголосив Д. Сінченко. –  Власне новий проект «Люстарція влади» й започатковується задля того, аби  розпочати нашу антикорупційну діяльність. У кожній нашій палатці, в громадських приймальнях будуть виставлені скриньки. Кожен громадянин зможе лишити в них анкету з фактами корупційних діянь, прізвищами хабарників, а також своїми пропозиціями щодо того, як варто боротись з корупціонерами і з самим цим явищем. Всі побажання ми візьмемо до розгляду і користуватимемось ними при підготовці нового антикорупційного законодавства.
«УДАРівці» наголошують, що вони не дають порожніх обіцянок. Їхня програма має на меті  зміну української політики в інтересах суспільства. Як мінімум, депутати місцевого рівня, котрі висуваються до Верховної Ради, вірять, що їм вдасться побудувати країну рівних можливостей, створити стимули для її економічного зростання.
– Усі позиції нашої програми реальні і досяжні, – підсумувала сказане колегами керівник прес-служби КОО партії «УДАР Віталія Кличка» Олена Сінченко. – Ми обов’язково посилимо роль громадян в управлінні країною та контролі за чиновниками. Депутати та інші представники нашої політичної сили підписали присягу депутата місцевих рад від «УДАРу». Цим вони гарантують, що до кінця своєї каденції не створюватимуть альянсів з Партією регіонів та її сателітами.
Лариса РОМАНЮК, газета "Наш Бізнес"


ПОДОЙДЕМ ИЗБИРАТЕЛЬНО

08.08.2012

Электоральный процесс на Кировоградщине, как и во всей Украине, пошел, и хоть пока еще не завершился его установочный, определяющий период, основные фамилии главных игроков, кандидатов в депутаты, уже известны. Потрясений не произошло – большинство их мы слышали и раньше. Но есть и новые лица.

 

Каждый из нас 28 октября получит  два бюллетеня и будет выбирать дважды. Один раз – партию, которой доверяет. Второй раз – человека, которому поручает представлять интересы своего конкретного населенного пункта в Верховной Раде. Давайте приглядимся, кого нам предлагают.

Огласите весь список, пожалуйста!

Шансы быть представленными в парламенте пока имеют шесть партий. Партия регионов, Объединенная оппозиция «Батьківщина», УДАР Виталия Кличко, Коммунистическая партия,  ВО «Свобода» и «Украина – вперед!» Наталии Королевской. Нас, в первую очередь, интересует, есть ли в списках этих партий выходцы с Кировоградщины. Но тут надо определиться с одним критерием. Вряд ли стоит уже считать кировоградскими людей, восемь, десять, пятнадцать лет живущих и работающих в основном в Киеве. Поэтому мы не будем относить к таковым, скажем, Сергея Саса и Николая Мартыненко в объединенной оппозиции, Игоря Шарова и Станислава Довгого в Партии регионов, Александра Баглия в УДАРе, Евгения Мармазова в КПУ.

Партия регионов сделала больший упор на мажоритарщиков, и поэтому в проходной части списка Кировоградщину в ней представляет юрист Виталий Юрах на 130 месте, ну и в чем-то куратор Кировограда от партии Виктор Янукович-младший на 22 месте.

Объединенная оппозиция  «Батьківщина» в проходной части списка представлена довольно неожиданно. На 49 месте известный предприниматель, основатель группы компаний «Формула смаку» Александр Табалов. И лишь на 51 месте много лет считающийся лицом «Батьківщини» на Кировоградщине Валерий Кальченко. И тут сразу встает вопрос: а кто из этих двух списочников будет у нас главным оппозиционером в области? Кому-то верится, что это будет именно Табалов? Крупный бизнес априори не ссорится с властью, такова его природа. Да и вообще, представить Табалова-старшего, ценителя дорогой живописи мастеров с мировым именем, стоящим с плакатом под стенами Качановской колонии в Харькове просто невозможно.

Далее в списках получили места заместитель главы областной организации «Фронту Змін» Ирина Малык (119), на 178 месте находится руководитель городской организации «Фронту Змін» Александр Горбунов, на 208 бютовец, депутат городского совета Павел Топчий. Такая расстановка явно свидетельствует то ли о закате влияния на Кировоградщине «Батьківщини» и усилении «Фронту Змін», то ли просто об усилении позиций местной бизнес-империи (Горбунов, в числе прочего, много лет является одним из топ-менеджеров в компании Табаловых).

Проходное место в списке партии «Украинский демократический альянс за реформы Виталия Кличко» получил руководитель областной организации этой партии Анатолий Ревенко. У него 35 номер. Глава секретариата организации Дмитрий Синченко на 80 месте. На 109 – заместитель главного редактора газеты «Украина-Центр» Геннадий Рыбченков.

Среди коммунистов в условно проходной части списка только бывший первый секретарь Кировоградского обкома партии Евгений Мармазов.

У ВО «Свобода» в списках интересных для нас персонажей двое. Под номером 32 идет Руслан Андрийко, руководитель кирово­градского областного штаба партии, но он на самом деле киевлянин, присланный «на усиление». Под номером 40 идет Александр Ромащенко, глава областной организации партии националистов.

Наконец-то огласила свои списки партия Наталии Королевской «Украина-Вперед!». Среди первых 150 кандидатов наших трое: Анатолий Кибукевич под номером  93, Ольга Воропай – №94 и Андрей Глазков со 144-м номером.  Кто такие – понятия не имеем. Возможно, это и есть «новые лидеры»…

Пока на основании этих данных можно констатировать – «чистых» кировоградцев в Верховной Раде следующего созыва будет три-пять. Плюс еще пять кировоградцев «бывших», надеемся, свою родину не забывших.

Один за всех, и все на одного…

А вот тут начинается самое интересное. Если у Партии регионов определенность по кандидатурам просматривалась еще с полгода назад, то у оппозиционеров до последних минут многое было не ясно самим оппозиционерам. Считалось согласованным, поддержанным и однозначным, что по 100 округу от Объединенной оппозиции «Батьківщина»  будет баллотироваться Элина Шишкина, народный депутат, дочь первого генерального прокурора Украины с кировоградским прошлым Виктора Шишкина. И лишь на самом съезде партии, проходившем на открытом воздухе 30 июля, она с удивлением узнала, что все поменялось. Вот как она описала это на своей странице в социальной сети Фейсбук: «Друзья, сегодня на съезде объединеной оппозиции среди кандидатов-мажоритарщиков должно было прозвучать мое имя. Однако в том списке его не было. Буквально в последние дни на округе, где я должна была баллотироваться, возникла ситуация, которая грозила расколом в партийных рядах “Батьківщини” в Кировоградской области.

Для того, чтобы не допустить раскола и дать хотя бы маленький призрачный шанс кандидату от объединенной оппозиции на победу, я должна была уступить свой округ другому человеку».

Итак, вместо Элины Шишкиной по сотому округу идет депутат областного совета, директор «Кировоградского механического завода» Ольга Гранатова. От УДАРа здесь идет молодой телеведущий и музыкант Евгений Манженко. Также собирается попробовать свои силы в такой новой для себя борьбе Богдан Андрющенко, в прошлом заместитель губернатора по АПК, известный в узких фермерских кругах. Он не примыкает к партиям, идет как самовыдвиженец. Популярна среди возрастной части населения и коммунистка Зоя Секрет.

Но в общем и целом этот округ выглядит одним из самых прогнозируемых по результату. Противостоять Станиславу Березкину, ныне действующему народному депутату, будет крайне сложно. Как минимум, потому, что работает он здесь давно и системно, на округе находятся предприятия промышленной группы «Креатив», созданной им, на поддержку многих полезных для людей начинаний Березкиным выделяются миллионы. Практически в каждом селе этого округа есть то, за что люди Березкина могут благодарить, – от ремонта дорог, больниц и садиков до создания новых рабочих мест. У его конкурентов ни с ресурсами, ни со списком добрых дел, увы, не сложилось…

Самый интересный у нас исторически Кировоград. В этот раз областному центру выпал окружной номер 99. Что тут?

Партию власти представляет первый зам председателя облсовета Александр Шаталов, за короткое время ставший одним из самых известных в наших краях политиков, автор и воплотитель в жизнь множества интересных проектов, уже изменивших облик Кировограда и области. Один перечень их с кратким описанием занял бы полстраницы в газете. Это  «Стоп радон» и «Социальный магазин», «Елисаветградский книговорот» и «Ранняя диагностика заболеваний», строительство молодежных общежитий и реформа жилищно-коммунального хозяйства областного центра, и  т.д., и т.п. Понятно, что такая работа не прошла незамеченной людьми, и рейтинг Шаталова очень высок.

К тому же с  будущим Шаталова все четко и ясно – одна команда, одна партия. А вот с Андреем Табаловым могут возникнуть вопросы. Всеукраинский еженедельник «Тиждень» (кстати, он авторитетен у национально-демократически ориентированных людей) недавно опубликовал на своем сайте статью «Объединенные оппозицией: в проходную часть “Батьківщини” попали потенциальные “тушки” и новое поколение “любих друзів”».

Уделено внимание там и Табаловым. «Подобная связка “отец и сын” и среди кировоградских кандидатов в депутаты. Так, в проходной части списка (49-е место) – кировоградский олигарх (входит в число 200 богатейших людей Украины) Александр Табалов, депутатом-мажоритарщиком по Кирово­граду (99 округ) идет его сын Андрей. Александр Табалов – не новичок в политике. Правда, эта политическая деятельность связана с сомнительными, как для оппозиционера, партиями – Либеральная партия Щербаня и Партия регионов. И хотя сегодня эта связка Табаловых назвалась “Фронтом Змін”, есть большая вероятность, что в парламенте они будут первыми кандидатами на роль “тушек”».

Ладно, «тушки» – дело будущего. А сейчас попробуйте сами ответить на простой вопрос: зачем нам два Табалова в парламенте? Ведь это никак не два полноценных депутата (тут арифметика иная), а  семья. И  решать они будут в парламенте  свои, согласованные на семейном совете, вопросы.

Нет, конечно, за Табалова-младшего тоже будут голосовать. В Кировограде минимум тысяча людей, работающих в бизнесах семьи Табаловых, зависимых от этой семьи, а у них самих есть члены семей, которые заодно могут проголосовать. Плюс само магическое словосочетание «объединенная оппозиция» для ряда людей является основополагающим при выборе, и уже не так важно, кто за этой ОО стоит. Главное – против власти, наперекор, в пику ей голосовать!

Именно поэтому, вероятнее всего, на роль главного оппозиционера будет претендовать Александр Дануца – теперь уже от партии Королевской. Равноудаленность от власти и семьи Табаловых позволят ему занять это весьма доходное (в голосах) место и частично компенсировать отсутствие средств и ресурсов.  А вот роль ведущего оппонента  власти (на телеэкране, в прессе и на билбордах) местные политологи предоставили  «заправдовцу» Дмитрию Ветвицкому, который уже вбахал немереные деньги в раскрутку своего имени.

Кто может вмешаться в «битву титанов»?

Вряд ли симпатичный писатель Максим Кидрук от УДАРа. Несомненно – кандидат от Компартии Виктор Горбатенко. В городе, где еще не так давно выбирали мэром коммуниста, у КПУ есть свой стойкий избиратель. И, поверьте, это еще не все герои 99 округа…

Интересная борьба предстоит в избирательном округе №101 с центром в Голованевске. От Партии регионов тут выдвинут Виталий Грушевский, предприниматель, депутат областного совета. Хорошо известен в округе, много делает, к тому же он сам из этих мест. От оппозиции ему противостоит бютовец, также депутат облсовета Александр Чорноиваненко, выходец из потребкооперации. В свое время этот округ был самым «оранжевым» из всех кировоградских, больше всех голосов давал «за», но эти времена прошли. Сегодня одного партбилета «оранжевой» партии даже в этом, самом западном округе области, маловато.

Идет в депутаты здесь и Юрий Литвин, народный депутат от Народной партии. Свой процент голосов он, несомненно, возьмет, еще на старом авторитете руководителя агросектора Кировоградщины.

Свою аудиторию найдет здесь и другой действующий народный депутат, коммунист Виктория Демьянчук. У этой партии всегда оставались сторонники, плюс сегодня рейтинг растет, плюс Демьянчук руководит благотворительным фондом…

Удивил УДАР: до последней минуты считалось, что от партии здесь пойдет Галина Кузьменко, одна из основателей и руководителей авиакомпании «УРГА», сама родом из этих краев. Но партия Кличко неожиданно заменила ее на Олега Диденко. Он -  из Новомиргорода, который тоже входит в округ. Известно лишь, что сегодня в Киеве он занимается каким-то довольно крупным агробизнесом. И все. Услышать аргументы, почему люди должны выбрать именно его, можно будет позже.

Неизбежно добавит элемент интриги, если выдвинется по округу, Людмила Супрун, лидер некогда влиятельной Народно-демократической партии. В свое время, в 1998-м году, именно ее жители этих районов делегировали в Верховную Раду представлять свои интересы. Возможно, еще не забыли. Хотя она уже давно «вне игры»…

Может внести свои, и даже не пять копеек на 101 округ, окончательно превратив его в полигон нардепов, и бывший «оранжевый» губернатор Кировоградщины  Эдуард Зейналов. У него есть солидные ресурсы, его помнят кирово­градцы. И его нет в списках партий…

Довольно прогнозируема ситуация в 102 округе с центром в Знаменке. Здесь уверенно, основательно и давно работает действующий народный депутат Александр Един. Этот человек по-своему уникален – он дважды становился депутатом-мажоритарщиком от Кировоградщины, еще в 1998 и 2002 годах. Такому опыту и многолетней системной работе в регионе противопоставить практически нечего и некому. Все конкуренты на его фоне, в том числе и экс-мэр Знаменки Виктор Крюков, внезапно и нелогично лишенный поддержки УДАРа, выглядят слабыми. Или вдруг возникнет «темная лошадка»? По квоте от оппозиционеров здесь должен идти человек от «Свободы». Она и выставила киевлянина Сергея Василюка, музыканта, лидера не самой известной группы «Тень Солнца». Пусть хоть концертов больше будет в эту кампанию на округе…

Ну и последний округ, №103, с центром в Александрии. Здесь от Партии регионов выдвинут Сергей Кузьменко, молодой заместитель губернатора по агропромышленному сектору.

От объединенной оппозиции выдвинут депутат облсовета от БЮТ Виталий Журавлев. От УДАРа идет …многолетний бютовец Александр Мороз, еще недавно бывший помощник народного депутата Валерия Кальченко. Молодой, амбициозный, хочет играть в свою игру. Но, судя по всему, играть ему придется по партитуре своего  бывшего дирижера…

Скорее всего, реальную конкуренцию Кузьменко могут составить другие люди. А именно коммунистка Виктория Ставицкая, секретарь Александрийского горсовета. Ее сын нынче является министром экологии в правительстве Азарова. Имеет авторитет в шахтерском городе, есть свой избиратель. Уже зарегистрировалась как самовыдвиженец Людмила Давыденко, первый зам городского головы Александрии. За ней также стоят люди (и первый среди них – мэр Степан Цапюк) и свои наработки. Еще два самовыдвиженца, два известных местных политика Сергей Гриценко и Олег Панибратенко не раз участвовали в выборных баталиях и роль статистов точно играть не будут.

Но большинство этих людей представляют только один город, только Александрию. Однако не стоит забывать, что все же большинство избирателей этого большого округа представляют села, глубинку, не Александрией единой тут живут. А за городской чертой преимущество Сергея Кузьменко очевидно.

В общем, выборы будут, ведь выбор есть. Не ошибитесь!

Виктор Мищенко, газета "Украина-центр"

 

Намети проти церкви

19 червня 2012 року

У минулу п’ятницю кілька сімей мікрорайону Жадова, що у Кіровограді, не ночували у власних квартирах. Вони тимчасово, в знак протесту, поселилися в наметах на ділянці, що раптом стала «притчей во языцех» через бажання Української православної церкви звести на ній культову споруду.

Акція проводитиметься безстроково, аж до відміни дозволу на забудову, наданого міською владою всупереч громадській думці. Люди, як видно з їхніх плакатів, хочуть бачити себе повноцінними членами суспільства, з котрими рахуються. Чи вдасться?

Сьомого червня відбулося засідання Громадської ради при виконкомі Кіровоградської міської ради, повідомляє її сайт. Одним із питань на ньому стала «конфліктна ситуація, що виникла у зв’язку з планами будівництва храму на честь Преподобного Сергія Радонезького Кіровоградської єпархії УПЦ біля будинку по вул. Героїв Сталінграда, 22».

Ініціювали розгляд священики, котрих представляли троє осіб на чолі з секретарем єпархії. А творцями того самого прецеденту виявилися члени не так давно зареєстрованої в місті релігійної громади того ж самого Сергія Радонезького. Нічого не маємо проти одного із найшанованіших російських святих. Це він заснував під Москвою Троїце-Сергіївську лавру, виступав за об’єднання російських та суміжних земель під егідою Москви, був ідейним натхненником політики московського князя у боротьбі проти Золотої Орди, зокрема у підготовці . Але при чому тут Україна та Кіровоградщина? Більше того, нам не слід забувати, що та експансіоністська політика була гостро спрямована проти наддніпрянського правителя Мамая та людності, яка жила там же. І мабуть зайвим буде розтлумачувати, хто, який народ з незапам’ятних часів освоював обидва береги Середнього й Нижнього Дніпра. Нам же, чомусь раптом забувши, що зі своїм уставом в чужий монастир не ходять, пропонують, не більше й не менше, величати святих землі московської і твердять, ніби вони не чужі й землі Українській. Але, якщо й справді так, – канонізуйте мученика Петра Калнишевського та й створюйте релігійну громаду його імені із будівництвом іменного храму. І не там, де вам хочеться, а у повному суголоссі зі своїми майбутніми прихожанами. Так має бути, коли щирі дії направляються чистими помислами. У нашому ж сюжеті дозвольте засумніватися у щирості намірів єпархіальних лідерів, де до духовно-ідеологічних різночитань додаються ще й меркантильні інтереси церкви.

Так от, мешканці мікрорайону Жадова теж активно намагалися достукатися до владних структур, але те їм не дуже вдалося – то час у начальства розписаний по хвилинах, то щось порушено в процедурі подачі клопотань, то діти проводять на центральній площі міста танцювальну репетицію, і нашим майбутнім розбудовникам держави, мовляв, не гоже заважати якимись там протестними акціями.

Однак скаржники теж ведуть мову про дітей, у котрих разом із спортивним майданчиком відбирають частину їхнього майбутнього. Люди дивуються, як швидко церкві вдається погодити з нашою, досить млявою зазвичай, владою всі потрібні їй справи: і релігійну громаду зареєструвати, і виділення земельної ділянки провернути впродовж рекордно короткого часу, тоді, коли подібні справи вирішуються роками, і одержати можливість повідомити свої хотіння в ЗМІ, і ось зараз форсовано ініціювати розгляд питання про ту ділянку Громадською радою при міськвиконкомі без участі іншої зацікавленої сторони. Власне, «зелена» вулиця завжди під рукою.

Така удатність у державі, де навіть Президент змушений оголосити жорстку боротьбу з корупцією, навіює певні думки.

За таких умов зігноровані владою мешканці навколишніх з майданчиком будинків започаткували 14 червня безстрокову акцію протесту під назвою «Захисти Зелену Зону». Люди виставили кілька наметів, у яких ведуть цілодобове чергування, виставили плакати, щоб захистити ділянку, як вони вважають, від загарбників. Поки що погодні умови сприяють їхнім намірам – літо у розпалі, а люди – в мажорі. А що робити після наступного засідання Громадської ради, яка за усталеним порядком збирається раз у квартал? Коли все стане, як ото у Михайла Коцюбинського: «Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочуться вгорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум…». Ось тоді можливо церковники приженуть техніку і одягнуть робочий одяг на послушників, а наметів, ясна річ, уже не буде. Якщо чесно, то такі думки заганяють людей у мінор. Плани «нападників» зрозумілі – затягнути процес, і зненацька поставити всіх перед фактом виритого котловану. Хоча тут, як у всякої палиці, два кінці. Зовсім не виключено, що у жовтні відбудеться «зміна караулу» у Верховній Раді, і теперішнім релігійним ентузіастам буде не до Сергія Радонезького.

А поки що активісти коаліції громадських організацій допомагали у встановленні наметів на вулиці Героїв Сталінграда, 22.

«Ми маємо намір відстоювати право громади до переможного кінця, бо влада і церква не питали згоди у мешканців, та не враховують думку. У планах виношуємо проведення дитячих ігор, зустрічей з відомими людьми, вечорів патріотичних пісень і подібних заходів. Юристи наших організацій вже підготували позов до суду, з оскарженням рішення міської ради про виділення тієї багатостраждальної ділянки церкві. Адже раніше на неї зазіхали якісь ділки, бажаючи влаштувати там автостоянку. Тоді це їм не вдалося. Можливо вони знову взялися за старе, одягнувши нові шати?

Ми, громадські активісти, вважаємо, що пріоритетними мають бути інтереси громади, а також здоров’я та дозвілля підростаючого покоління. Саме тому вдалися до акції «Захисти Зелену Зону». Запрошуємо долучатись до правого діла й інші громадські організації та просто небайдужих людей» – заявив один з організаторів руху на підтримку протестувальників Дмитро Сінченко.

Володимир АНДРУХІВ, газета "Кіровоградська правда"


Спільна біда зближує

18 червня 2012 року

16 червня в наметовому містечку, що на Героїв Сталінграда, 22 відбувся вечір патріотичної пісні. Цей захід проходив у рамках безстрокової акції протесту «Захисти Зелену Зону».

Говорять, що спільна біда зближує. Так сталося і цього разу. Люди, в яких намагаються відібрати двір та спокій, стали дуже близькими. Ті, хто раніше у вихідні сидів вдома на дивані, вийшли на вулицю і стали пліч-о-пліч зі своїми сусідами. Наметове містечко стало улюбленим місцем для ігор дітлахів. Суботню акцію не вдалося зіпсувати ані погоді, яка лякала мешканців вітром і можливістю грози, ані одній з політичних сил, яка вирішила пропіаритись на проблемі жителів.

«Акція пройшла напрочуд вдало. Ми і не сподівалися, що буде так добре. Тепер мешканці будинків, як одна родина. Сьогодні у дворі розклали ватру, зварили куліш, запекли картоплю. Всі разом співали українські пісні. а діти насолоджувались наметовим містечком. Сподіваємось, що в нас вийде відстояти майданчик. Наступної суботи ми плануємо провести дводенний захід для дітей та юнацтва. Захід відбуватиметься в суботу та неділю» - розповів заступник голови ГО КВІС Дмитро Сінченко.

Газета "Кіровоградська правда"


МИТИНГУЙТЕ НА ЗДОРОВЬЕ!

06.06.2012

А вы знаете, что Кировоград – один из самых демократичных городов Украины? Уже лет пять, может, и больше, у нас не было отказано ни одной политической силе, общественной организации или группе граждан  в проведении митинга, шествия, пикета, собрания, встречи. Тогда как в других городах, больше всего в Киеве, Донецке и Симферополе, запрет на такие акции не редкость.

Председатель Кировоградского окружного административного суда Вадим Мирошниченко чуть не жалуется – нет практики у его судей по таким делам!

И конфликты с милицией во время разных уличных и площадных акций у нас единичны – это признает большинство политиков и общественных деятелей. Припоминается лишь один случай в прошлом году, когда милиция оттеснила от представителей власти молодых активисток одной из политсил, дело было на официальном мероприятии по возложению цветов к памятнику Шевченко. Подполковник Дмитрий Селезнев, начальник милиции общественной безопасности в Кировоградской области, зам начальника областного УМВД, готов извиниться за своих подчиненных. И говорит: «Среди охраняющих порядок есть разные милиционеры. Есть с 10-20-летним опытом, а есть те, кто пришел в милицию 3 месяца назад. У них еще нет необходимого опыта. К тому же эти люди пришли к нам не с Марса, а из общества. Двадцать лет их формировало общество, а мы – всего 3 месяца. Но мы научим. Да и люди на акциях часто сами провоцируют правоохранителей, ведут себя не очень адекватно».

А еще с кировоградскими милиционерами проводят занятия после многочисленных уличных акций и их разгона в Москве. На примере столицы России учат, как поступать не надо. Как минимум, три вида действия и воздействия, применяемых московскими полицейскими, украинские стражи порядка применять никогда не будут. Это, к примеру, битье лежачих дубинками. «Для нас это немыслимо, – говорит Селезнев. – Спецсредства применять к лежачим запрещено, как и вообще бить. Силу милиционер может применить только в трех случаях. Когда есть угроза физического воздействия на гражданина, на него самого и на его коллег»…

Как говорит статистика по всей стране, какие-либо столкновения с силами охраны правопорядка случаются всего на 4% мирных собраний. И еще интересная цифра – всего 25 процентов всех митингов, шествий и прочих майданов связано с политикой. В трех четвертях случаев причиной массового выхода людей на улицы являются трудовые конфликты и хозяйственные споры (невыплата зарплат, закрытие предприятий), несогласие с решениями судов и т.д.

Всего за год в Украине происходит 80-150 тысяч такого рода мероприятий уличной демократии.

Об этом на круглом столе в Кировограде «Свобода мирных собраний: европейские принципы и украинская практика» рассказали координаторы инициативы «За мирный протест» Антон Голобородько из Харькова, Михаил Лебедь из Киева и Дмитрий Синченко из Кировограда.

Ныне действующее законодательство о мирных собраниях граждан очень лояльное. Базируется на простой и ясной статье 39 Конституции Украины:«Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».

То есть вся процедура «регистрации» вашей акции протеста или, наоборот, поддержки носит уведомительный характер. И уведомление это делается в первую очередь для того, чтобы власти смогли обеспечить вам проведение вашей акции – милицию подтянуть, транспортные потоки, если надо, перенаправить.

Даже неуведомление властей о проведении стихийного митинга не является основанием для его разгона. И преступлением, проступком, правонарушением вообще не является. Ну нет такой статьи у нас в законодательстве. Пока. В Верховную Раду внесен законопроект (далеко не первый такой) «О свободе мирных собраний», и если его примут, то помитинговать в Украине станет намного сложнее. В законопроекте есть немало зацепок, которые позволяют «не пущать» группы людей на улицу.

Конечно, там нет таких драконовских пунктов, как в российских законах. В России есть даже такое дикое понятие, как «одиночный протест». Одному митинговать можно. Но если вас, скажем, с плакатами протеста уже двое, а вы заранее не подали заявку в органы на разрешение, то обоих забирают в кутузку.

Разумные ограничения есть и сегодня. Работает так называемый принцип пропорциональности ограничений. То есть вы, к примеру, хотите провести факельное шествие по улице (такие «Свобода» проводит 1 января – в день рождения Степана Бандеры). Милиция вправе ограничивать вас, если, к примеру, по пути вашего факельного шествия находится автозаправка или, скажем, магазин фейерверков. Причина понятна и логична. Но никто ваше шествие не вправе запретить! А только предложить и согласовать другой маршрут. Иногда просто – по другой стороне улицы от заправки.

Есть и количественные ограничения – так что если надумаете митинговать, то не подавайте заявку на митинг на площади Кирова на 100 тысяч человек. Также работает принцип очередности – вам нравится конкретное место, к примеру, перед домом с колоннами в Кировограде. Вы с заявкой – а до вас уже подали подобные заявки три партии, и каждая на тысячу человек. Вам предложат подыскать новое место.

Так что, граждане кировоградцы, митингуйте на здоровье! Созывайте свои майданы и вече. Выставляйте свои пикеты, организуйте свои шествия. Только лучше, если повод для них будет позитивным.

Геннадий Рыбченков, газета «Украина-Центр».

 

«Він горів незалежністю України»

28 березня 2012 року

У неділю 25 березня в обласному центрі відбувся мітинг патріотичних сил, присвячений вшануванню пам’яті великого Українця В’ячеслава Максимовича Чорновола. Саме в цей день, 13 років тому, Чорновіл прибув у Кіровоград, де і провів останній день свого земного життя. А повертаючись до Києва, вночі потрапив у автокатастрофу...

Учасники мітингу згадували той день і останню зустріч з В’ячеславом Максимовичем, його справи, його мрії. Голова обласної організації партії «УДАР» Анатолій Ревенко відзначив: «Я був останньою людиною, яку в своєму житті обійняв В’ячеслав Максимович, тому відчуваю себе відповідальним перед ним. Його життя було, наче вогнище, він горів незалежністю України, її піднесенням. Він заважав усім, бо мав чітку і аргументовану позицію, ніколи не приховував своїх думок. Його смерть була вигідна владі, адже він був найголовнішим кандидатом на посаду президента. Але похорони Чорновола показали владі, що його однодумців дуже багато, що його справа та ідеї житимуть. Такого поховання Київ не бачив до нього і не побачить після. А ми з вами маємо бути достойними продовжувачами справи В’ячеслава Максимовича. Відрадно, що одну з центральних вулиць Кіровограда вдалось перейменувати, тож уже кілька років вона носить ім’я Чорновола.»

В акції взяли участь члени рідної для Пана Чорновола партії «Народний Рух України», але чомусь це була так звана «стара гвардія», а керівництво міської і обласної організацій партії, мабуть, не знайшли на це часу. Чи змінили ідеали? Чи мають таку коротку пам’ять? Один з учасників мітингу сказав: «На останній зустрічі В’ячеслава Чорновола запитали, скільки років він хотів би ще прожити. А він відповів, що мріє жити ще довго, аби мати можливість служити Україні та її народу, але якщо йому доля готує смерть, хай вона була миттєвою, аби не впасти тягарем комусь на руки». Ніби наврочив…

Дмитро Сінченко, заступник голови громадської організації «Комітет Відновлення Історичної Справедливості», наголосив на тому, що в цей день учасники мітингу мають вшанувати також пам’ять дружини і соратника В’ячеслава Чорновола Атени Пашко, яка пішла з життя 19 березня цього року. Тож учасники заходу вшанували пам’ять співвітчизників хвилиною мовчання.

Газета "Кіровоградська правда"


ПОПЛАВСКИЙ СЛОВО ДЕРЖИТ!

09.02.2006

Поистине удивительные вещи подчас происходят в канун выборов. Меньше года прошло с момента торжественного ухода со сцены «поющего ректора» университета культуры, и вот мы снова встречаем его в областной филармонии – как и следовало ожидать, в рамках предвыборного тура по Украине.

Впрочем, в этом как раз ничего удивительного нет – встав под знамена молодой партии «Третья сила» и попав на – ни много ни мало – почетное второе место в списке кандидатов в депутаты ВРУ, Михаил Поплавский сразу же активно включился в работу по ее «раскрутке». И, конечно, из всех возможных способов ведения агитации выбрал тот, что ему ближе всех, – концерты с замечательным звуком и светом, в сопровождении профессионального балета, с приглашенными звездами разной величины всегда пользовались популярностью среди наших сограждан.

Но помимо участия заслуженного Виктора Павлика, народной Натальи Бучинской и всенародной Верки Сердючки концерт вечно Юного орла украинской эстрады, прошедший в прошлое воскресенье, запомнился еще одним замечательным эпизодом. Дело в том, что во время пресс-конференции, предшествовавшей действу, Михаил Михайлович пообещал, как впоследствии оказалось, достаточно опрометчиво, незамедлительно выдать тысячу долларов США тому, кто сможет, не консультируясь со справочными изданиями, назвать «все 52 субъекта избирательного процесса, зарегистрированных ЦИКом».

Судя по всему, он действительно был уверен, что задача эта невыполнима. Но, как говорится, не тут-то было! Нашелся-таки в зале человек, который с ней справился, и зовут этого «мальчика с феноменальной памятью» Дмитрий Синченко. Студент четвертого курса кибернетико-технического колледжа и по совместительству редактор областного телевидения назвал все 65 партий и 14 блоков, в которые входят некоторые из них. Правда, справедливости ради отметим, что в политике этот парень – далеко не новичок. Дмитрий уже не первый год возглавляет кировоградскую организацию Молодого народного руха, а также является заместителем главы областной организации Народного руха Украины и представителем этой политической силы в местном теркоме.

Нужно отдать должное и Михаилу Михайловичу – он доказал, что слово свое держит. Ни единый мускул на его лице не дрогнул, когда под аплодисменты переполненного зала он передал «руховцу» обещанную сумму в гривневом эквиваленте. Счастливчик, в свою очередь, заявил, что деньги будут им потрачены на предвыборную кампанию НРУ, – вот такой сознательный партиец!

Газета "Украина-Центр"

 

ЧУДЕСА НАКАНУНЕ РОЖДЕСТВА

05.01.2006

В конце прошлой недели на сессии Кировоградского облсовета был определен персональный состав областной территориальной избирательной комиссии, которая будет проводить выборы в областной депкорпус. Без мистики или, если хотите, воли случая дело не обошлось.

Случайность как подтверждение закономерности – в таком духе в прошлую пятницу прошло первое в новом году, да еще и предрождественское, собрание областных избранников. Как известно, именно его величество случай по закону определяет, представители какой политической силы войдут в состав избирательной комиссии.

Напомним, заявки на членство в теркоме области, как было озвучено еще на сессии облсовета 23 декабря, подали 38 политических партий и объединений. Тогда запланированная жеребьевка не состоялась, поскольку сроки подачи документов и формирования комиссий были сдвинуты на две недели, и облсовет решил дать возможность опоздавшим партиям и блокам все же зафиксировать свое желание участвовать в проведении выборов. По прошествии этого срока выяснилось, что таковых не нашлось – на членство в областном теркоме по-прежнему претендовало вышеуказанное количество номинантов. Хотя уже непосредственно перед долгожданной жеребьевкой было объявлено об исключении из списка трех политических сил – как оказалось, документы Христианско-либеральной партии, УНП и Блока Лазаренко были поданы не соответствующими установленному образцу. Таким образом, пофамильный перечень кандидатов в терком составил 35 претендентов, из них – 11 пенсионеров, пара студентов и 7 безработных, то есть людей с максимальным объемом свободного для работы в комиссии времени и минимальными (пока?) доходами.

Процедура жеребьевки была стандартной: представители политических сил, вошедших в список, доставали из прозрачного барабана номера, согласно которым, собственно, они потом будут подходить к тому же барабану уже за вожделенными номерами – первым пятнадцати было гарантировано членство в теркоме.

Итоговый результат оказался весьма неожиданным и, без преувеличения, заставляет думать едва ли не о вмешательстве неких мистических сил. А именно – практически все «оранжевые» претенденты в состав теркома …не вошли, за исключением НРУ и КУН. Причем в списке несостоявшихся теркомовцев наряду с НСНУ, БЮТ, «Порой» и ПРП оказались и социалисты.

Не менее показательными и многообещающими стали результаты столь же стандартной процедуры определения руководящего состава теркома.

Впрочем, пора переходить к описанию общего вида комиссии. Итак, перед вами ее персонально-партийный состав.

Председатель ОТИК – Юрий Денисов («Партия Регионов», безработный).

Заместитель председателя ОТИК – Владимир Рубан (пенсионер, партия «Европейская столица).

Секретарь ОТИК – Виктор Муцинов (пенсионер, политическая партия «Союз»).

Члены ОТИК:

Виктор Лалак (пенсионер, КПУ);

Тамила Осадчая (пенсионерка, ПЗУ);

Марина Черепова (юрисконсульт, ПНЭРУ);

Екатерина Чинабекова (пенсионерка, Народный блок Литвина);

Вениамин Янишевский (пенсионер, НДП);

Николай Китайгора (временно безработный, Всеукраинская партия трудящихся);

Нелли Дубонос (временно безработная, ХДПУ);

Оксана Снопкова (частный предприниматель, партия «Зеленая планета»);

Дмитрий Синченко (режиссер КОГТРК, НРУ);

Елена Кулик (студентка, КУН);

Николай Шеверя (пенсионер, Социально-экологическая партия «Союз. Чернобыль.Украина»);

Евгений Шевелев (студент, Всеукраинская партия духовности и патриотизма).

Делать какие-либо прогнозы в связи с таким специфическим составом областного теркома – дело неблагодарное, да и преждевременное. Зато столь показательная игра случая является лишним подтверждением следующей закономерности – депутаты снова «прокатили» прокуратуру.

Напомним, прошлый раз прокурор области Гардецкий так и не получил «добро» на привлечение к уголовной ответственности Сергея Хильченко. На этот раз Александр Степанович просил у областного депкорпуса согласия на привлечение к этой самой ответственности секретаря Александрийского горсовета Людмилы Давыденко – ее прокуратура тоже обвиняет в нарушении избирательного законодательства. Причем, как утверждает прокурор, действия большинства из ее «коллег», проходящих по тому же делу, но не обладающих депутатской неприкосновенностью, уже признаны судом незаконными, а посему он, прокурор, что вполне резонно, всего лишь добивается равенства всех обвиняемых перед законом.

Но если вопрос по Хильченко депутаты вообще отказались вносить в повестку дня, то на этот раз избранники проявили поистине виртуозное умение выходить сухими из воды. Судите сами: по ходатайству прокуратуры сессией не было принято … вообще никакого решения! Достаточного количества голосов не набрал ни проект о согласии с ходатайством, ни проект, отклоняющий его. И напрасно председатель облсовета Василий Сибирцев взывал к здравому смыслу откровенно саботирующих коллег, изобретал и предлагал новые варианты формулировки голосования и ссылался на порядок, согласно которому любой – положительный или отрицательный – ответ прокуратуре на ее «подання» должен содержать номер решения, принятого по этому поводу сессией. В итоге прокурор покинул зал, пообещав опротестовать действия областного депкорпуса.

Газета "Украина-Центр"

 

МОЛОДЫЕ – ПО-ВЗРОСЛОМУ!

31.03.2005

Кировоградская областная организация «Молодой народный рух» пошла в серьезное наступление на городскую власть и народного депутата Украины Анну Антоньеву.

Об этом на пресс-конференции заявил председатель организации Дмитрий Синченко. Во время акции протеста, проводившейся в минувший вторник у здания облгосадминистрации сторонниками народного депутата Игоря Шарова, активисты «Молодого народного руха» за один час собрали 300 подписей за отзыв Анны Антоньевой и городского головы Кировограда Николая Чигрина. При этом Дмитрий Синченко заметил, что люди не знали, зачем их вывели на площадь. Всего же 30 марта было собрано около 3 тысяч подписей за отставку Анны Антоньевой и Николая Чигрина.

В то же время областная организация МНР направила открытое письмо Президенту Украины, в Верховную Раду и Кабинет Министров, в котором просят Виктора Ющенко ввести в Кировограде прямое президентское правление. «Молодой народный рух» объясняет свою позицию тем, что Николай Чигрин не извинился перед жителями областного центра за масштабные фальсификации на выборах президента Украины и не объяснил, как были потрачены средства, выделенные на празднование 250-летия Кировограда. Тем более, что за время работы Николая Чигрина жизнь горожан ухудшилась. Это, по мнению руководителя «молодых руховцев», выражается в «неправомерном отключении тепла, воды, неэффективной работе коммунальных служб». По мнению Дмитрия Синченко, любой порядочный человек на месте Николая Чигрина уже подал бы в отставку.

Одновременно областная организация «Молодой народный рух» предлагает переименовать площадь Кирова в Майдан Свободы, улицу Октябрьской революции – в ул.Померанчевой революции, Луначарского – в Вячеслава Чорновила, Карла Маркса – в Большую Перспективную, проспект Коммунистический – в Украинских повстанцев, а Парк Пушкина – в Казачий остров. Открытое письмо с такими предложениями уже направлено мэру Кировограда, в горсовет и горисполком, а также в областной совет.

Правда, Дмитрий Синченко не объяснил, где брать средства на такие изменения. «Мы считаем, что какое-то время параллельно могут существовать два названия», – заявил лидер «молодых руховцев». Но, во-первых, эти названия взаимоисключают друг друга. А во-вторых, нам кажется, что надо бы спросить мнение кировоградцев по этому вопросу. Так что пока это – не более чем политический проект.

Газета "Украина-Центр"

 

аналітична платформа "YouControl"
аналітична платформа "YouControl"
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Асоціації Політичних Наук
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
сайт Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців"
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер
Повний перелік матеріалів сайту шукайте за посиланням, клікнувши на банер

Подобається сайт? Поділись посиланням із друзями у соцмережах!